#Цікавинки з часопису "Локальна історія". "Дитинство".

 

Тема 11-го числа часопису «Локальна історія» за 2024 рік – «Дитинство». Тут на Вас чекають дуже різноманітні публікації, а саме: «Воєнне дитинство – не нове явище для України», «Діти Гетьманщини: дідичі, байстрюки та наймити», «Принади й небезпеки середньовічного дитинства», «Княжата Вишневецькі: дитинство і юність без батька», «Коли діти «не ведуться»: як в Україні запобігали дитячій смертності», «Яворівська забавка» та багато інших.

     Дуже цікавою є публікація авторства Ростислава Семківа «Розуміння дитинства. Діти в українській літературі».

     Гортаючи сучасні найпопулярніші дитячі книжки, в яких авторська уява переносить читачів у неймовірні світи, усвідомлюємо, що сьогодні бачимо літературу для дітей передовсім творчою, цікавою та захопливою. Однак іще зовсім недавно книжки для дітей були покликані чогось навчати, а нудніші – повчати. А ще раніше вони просто описували складне життя скривджених дітей. Тож стрибок у розвитку дитячої літератури відбувся просто-таки карколомний.

     Діти не завжди сприймають літературу, написану для них, так, як того хотіли би дорослі. Спершу вони, як правило, взагалі не усвідомлюють важливости процесу. Навіщо читати, якщо можна просто сидіти у смартфоні? Але заборона користуватися гаджетами матиме такий самий ефект, як колись заборона стрибати в калюжах: хотітиметься ще. Шляхи пізнання світу можуть бути дуже різними, і не всі дорослі готові їх прийняти. Тому завжди існує небезпека, що література для дітей відображатиме радше бажання дорослих, аніж прагнення дитини.

     Є дві найвідоміші премії у царині дитячої літератури. Міжнародна премія Ганса Крістіана Андерсена, який писав казки, окремі з яких навіть дорослим подекуди лячно читати. І шведська премія Астрід Ліндгрен – авторки, ім’я якій зробили неслухняні Пеппі та Карлсон. Гаррі, Герміона та Рон теж цікавлять читачів, бо постійно переступають через правила й наражаються на небезпеку. Не вирізняються слухняністю і Ява та Павлуша – тореадори В. Нестайка.

     Автор детально аналізує, як література для дітей весь час вирішує, в який саме спосіб переконати найменших читачів прийняти суспільний договір, не втративши при цьому їхньої уваги. І як спершу взагалі заохочує дітей до читання. На прикладі української дитячої літератури Р.Семків простежує за поступовою зміною уявлення про її роль: від формування образу правильної дитини до ефективного занурення малих читачок і читачів у яскравий світ літературної уяви. Адже знаємо: тільки-но дитина справді почне читати, її азарт уже годі буде спинити.

     Отож чекаємо на Вас у читальній залі Волинської обласної бібліотеки для юнацтва! Приходьте та знову пориньте у неймовірний світ дитинства!