#Цікавинки з часопису "Локальна історія".

 

Мабуть, годі знайти якийсь географічний обєкт, що став для українців таким символом кордону, як подільська річка Збруч. Символом внутрішнього поділу України й українців, окремішности та відмінности центру та заходу України. Насправді весь Збруч уперше став державним кордоном лише два з половиною століття тому, а перед тим був адміністративною межею. Свій граничний статус Збруч набув завдяки збігу обставин, а його роль в українській історії могла зіграти інша річка на перетині Галичини й Поділля.

     Збруч надовго став міждержавним кордоном після поділів Речі Посполитої. Це були три поступові анексії територій цієї ранньомодерної монархії, які здійснили її сусіди і якими наприкінці XVIII століття повністю знищили Польсько-Литовську державу. Тоді відбувалася поступова деградація політичного життя Речі Посполитої. Традиційно її причину схильні пояснювати вадами внутрішнього устрою, нежиттєздатністю та анархічністю Польсько-Литовської держави. Здебільшого це була риторика сусідніх абсолютистських монархій, які згодом і анексували її територію. Для них Річ Посполита з її виборністю короля та парламентом була мов більмо на оці, тож вони старанно зображали шляхетську «Республіку» такою собі failed state – державою, неспроможною забезпечити власне існування.

     Насправді саме сусіди найбільше приклалися до занепаду політичного життя в Речі Посполитій, коли впродовж усього XVIII століття просували на її трон своїх кандидатів, підживлювали конфлікти між королівським двором і опозицією, унеможливлювали порозуміння між політичними угрупованнями, брутально втручались у внутрішні справи, а в разі потреби підсилювали своє втручання багнетами.

     Про те, як російська та Австрійська імперії привласнювали землі в результаті поділів Речі Посполитої, читайте у статті «Як Збруч став кордоном». Що опублікована у «Локальній історії» (№ 5, 2024 р.). Часопис чекає на Вас у читальній залі Волинської обласної бібліотеки для юнацтва.