#Цікавинки з часопису #Локальна історія

 

«Локальна історія» — науково-дослідницький історичний проєкт, започаткований у 2013 р.

Історія створення проєкту

Метою проєкту «Локальна історія», який реалізовувався Українською Галицькою Асамблеєю, було дослідження минулого крізь призму окремих місцевостей. Стартував він у 2013 р., але коло істориків, що співпрацюють, сформувалось ще у 2010-х р р. Тоді почали знімати перші якісні документальні фільми в Україні — «Золотий вересень», «Срібна земля», «Легіон — Хроніки УГА» режисера Тараса Химича. Всі ці фільми були побудовані на матеріалах усної історії, свідченнях очевидців.

Прийшло розуміння того, що більшість старших людей помирають і їх спогади не є зафіксованими. Наприкінці 2013 р. розпочалась волонтерська робота — запис відеоінтерв'ю з учасниками та очевидцями подій ХХ століття, збір родинних світлин, «оцифровування» документів і світлин та верифікація людей, зображених на них. На кінець 2018 р. команда проєкту записала спогади понад 5000 осіб, зібрала понад 30 000 світлин з родинних архівів.

Місія проєкту «Локальна історія» була первинно рятівною, команда рятувала те, що зникало — спогади живих свідків подій.

Основною цінністю команди проєкту є українська ідентичність. Це те, заради чого треба знати та розуміти минуле. Це сміливість руйнувати стереотипи та усталені міфи, породжені не лише окупаційними владами, а й окупованим суспільством.

Архів «Жива історія»

Архів «Жива історія» складається з усноісторичних свідчень, зібраних протягом 7 років польових експедицій. Налічує понад 6000 спогадів очевидців та понад 35 000 світлин та документів з особистих колекцій респондентів. Усноісторичні дослідження проводились в містах, містечках та селах Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Тернопільської та Волинської областей.

Результати досліджень були оформлені у мандрівні виставки, які неодноразово експонувались в численних населених пунктах: селах та містах Перемишлянського та Радехівського районів Львівської області, селі Романівка Теребовлянського району Тернопільської області і селі Улюч (тепер у складі Польщі) та інших.

На Youtube-каналі «Локальної історії» розміщено майже 3,5 тис. уривків усноісторичних спогадів очевидців. Щодня на Youtube-каналі та на сторінці проєкту у Facebook з'являються нові свідчення, відеоспогади та давні світлини респондентів.

Наразі планується створення дочірнього сайту «Жива історія», що має вміщувати біограми респондентів, уривки зі спогадів та архів давніх світлин з особистих архівів.

Журнал «Локальна історія»

У 2018 р. зародилась ідея створення першого в Україні україномовного журналу про українську історію науково-популярного спрямування. Журналу, де був би збережений баланс між академічною історією та історією, написаною доступною та цікавою мовою. Метою створення журналу було дати суспільству зрозумілий та якісний продукт, який би показував, чому історія важлива, чому вона актуальна сьогодні та як може бути використана для проєкцій на майбутнє.

Так в листопаді 2018 р. побачив світ перший в Україні науково-популярний глянець «Локальна історія», журнал виходить щомісячно. Презентація першого номеру журналу відбулась у Львові 11 жовтня 2018 р.

Журнал «Локальна історія» — це перший та єдиний глянцевий науково-популярний журнал про українську історію. Виходить друком з листопада 2018 року. Головний редактор журналу — Віталій Ляска.

Видання позиціонується як платформа для істориків, журналістів, культурологів та літераторів. Кожен номер має резонування з сьогочасним. Номери переважно тематичні — третина номеру присвячена тій чи іншій проблематиці. Зокрема номери за 2020 р. були присвячені темі Донбасу, історії українських євреїв, смерті в українській історії, Чорнобильській трагедії, українському кіно та ролі води в історії України.

Журнал має рубрикації — історичні статті, матеріали журналістів, зокрема репортажі, історико-художні репортажі, інтерв'ю з відомими особистостями, розмови з істориками та інтелектуалами. Майже в кожному випуску є рубрика «Наші», де висвітлюються історії успіхів українців як на Батьківщині, так і за її межами.

Для журналу записані десятки інтерв'ю — з Сергієм Жаданом, Мустафою Джемілєвим, Сергієм Плохієм, Ахтемом Сеітаблаєвим, Тімоті Снайдером, режисеркою фільму «Ціна правди» Аґнєшкою Голланд, українським режисером Мирославом Слабошпицьким, Мартіном Поллаком та багатьма іншими.

Матеріали, ілюстрації, комікси та дизайн для журналу створюють українські історики, журналісти, письменники, художники та фотографи.

В липні 2019 р. стартував відеопроєкт «Без Брому з Віталієм Ляскою» — цикл інтерв'ю про історію. Наприкінці 2019 р. проєкт запустив історичну онлайнову платформу — localhistory.org.ua.

Безумовно, знання власної історії є необхідною запорукою формування та зміцнення української ідентичності.

За 7,5 років існування вийшло з друку понад 90 номерів часопису, до журналу приєдналися тисячі читачів, а сукупний наклад «Локальної історії» перевищив 200 тисяч примірників. Теми номерів стали глибшими й ґрунтовнішими, істотно розширилося коло авторів та географія історій. З нішевого медіа «Локальна історія» поступово перетворилася на середовище для спокійного осмислення минулого поза міфами та стереотипами.

Видавництво «Локальна історія»

У квітні 2024 р. «Локальна історія» анонсувала створення власного видавництва і дебютувала з першою книгою Ірини Пустиннікової «Карпати. Коротка історія мандрів».

Головний редактор Віталій Ляска зазначає, що ідея запуску видавництва в команді визрівала давно. Офіційно його зареєстрували восени 2023-го. За цей час редакція встигла укласти угоди з українськими істориками й письменниками, провести перемовини із світовими видавництвами — Єльським та Прінстонським університетами, The Wylie Agency, PEW Literary, агентством Беати Стасінської та іншими.

 

#Я_зараз_читаю #ЧитайУкраїнською

 

 Бонні Ґармус 

Уроки хімії

Бонні Гармус – нове, свіже ім’я в англійській літературі. Раніше вона працювала в галузях медицини, освіти й технологій. «Уроки хімії» – її дебютний роман.

• Бестселер The New York Times

• Вибір Американського Книжкового Клубу

• Рекомендують до читання The Washington Post та People Magazine

• Екранізовано! В головній ролі Брі Ларсон

Жінка, яка змінила науку… і світ навколо себе!

"Уроки хімії" – це вибухова історія про жінку, яка не боїться ламати стереотипи. 1960-ті роки, світ науки, де панують чоловіки. Але Елізабет Зотт – хімік із гострим розумом і нульовою терпимістю до упереджень – має свої правила гри.

Вона не просто працює в лабораторії, а випадково стає зіркою кулінарного шоу, де замість банальних рецептів вчить жінок незалежності, сміливості та логіки. Але чи прийме світ таку революцію?

Гострий гумор, харизматичні герої, наука та фемінізм в одній історії!

Для всіх, хто шукає натхнення, силу і незабутню літературну подорож.

Книга, яка доводить: хімія – це не тільки про формули, а й про життя!

Чи готові ви до експерименту?

 

#Я_зараз_читаю #Бестселер

                                                                   

                                                                   Крістін Генна

Соловей

«Якщо я щось і зрозуміла за своє довге життя, то це те, що в коханні ми дізнаємося, ким би ми хотіли бути, а на війні – ким ми є».

Так розпочинається роман «Соловей» Крістін Генни – відомої  американської письменниці, авторки бестселерів, які здобули популярність серед читачів у всьому світі. Цей твір отримав численні нагороди та був адаптований для екрану.

Події роману розгортаються у Франції під час Другої світової війни. Великі міста й маленькі селища окуповані нацистами, у небі – ворожі літаки, а навкруги – зневіра, смерть і страждання. В’янн Моріак – сільська вчителька, яка, провівши на війну свого чоловіка, змушена щодня докладати неймовірних зусиль, аби врятувати свою родину: виживати без їжі і грошей, ділити дах із ворогом і пережити нелюдські страждання. Її вісімнадцятирічна сестра Ізабель приєднується до партизанського руху спротиву. Дві сестри, дуже різні, і на цій війні – у кожної з них свій шлях і свій подвиг.

Боротьба, віра, рішучість, відданість, сила духу, любов, героїзм — ці теми переплітаються, показуючи, що допомагає людині пережити навіть найстрашніші часи. Відчайдушні вчинки Ізабель і стійкість  В’янн у найбільш складних обставинах підкреслюють важливість боротьби за свободу та людяність в умовах жорстокої війни.

Сюжет наповнений драматичними поворотами, що ведуть до глибоких роздумів про природу війни, страждань і любові. Крістін Генна віртуозно передає всі емоції героїнь, їхні страхи та надії, що робить «Соловей» незабутнім чтивом, яке не залишить байдужим жодного читача.

 

#Я_зараз_читаю Сара Пеннер Зникнення аптекарки

 

Сара Пеннер

Зникнення аптекарки

Лондон 1791р.

«Вона прийде на світанні – жінка, лист від котрої я тримаю в руках, жінка, імені якої ще не дізналася. Я не знала, скільки їй років і де вона живе. Не знала її статусу в суспільстві, не знала, які лихі задуми плекає вона по настанні темряви. Можливо, вона безневинна жертва, а може, й грішниця. Молода дружина або лихопомна вдова. Годувальниця або куртизанка.

Попри все те, чого я не відала, одне розуміла достоту: ця жінка точно знала, кому готує смерть…»

Нелла Клевінджер володіє невеликою та прихованою аптекою для жінок. Знайти її зможе тільки той, хто знає це місце. І придбати в ній можна не тільки ліки, а й різноманітні отрути. Та одного разу, за дорученням своєї господині, до цього загадкового місця заходить 12-річна Еліза. Ось тоді їм доведеться зіткнутися з жахливими подіями із величезною кількістю таємниць та загадок. Як складуться долі героїнь? Що станеться з аптекою?

Наш час.

«Планувалося, що в Лондон я приїду не сама.

Святкова подорож на честь річниці шлюбу – це задум для двох, а не для одного. Проте коли я на самоті вийшла з готелю на яскраве світло літнього лондонського пообіддя, порожнеча ліворуч і праворуч від мене свідчила про протилежне…»

Керолайн – прибуває до Лондона, втікаючи від сімейних негараздів. На березі річки Темзи вона знаходить старовинний флакон з гравіюванням ведмедя, а всередині дивну записку. Все оповите величезною 200-річною таємницею, яку Керолайн прагне розгадати.

Заінтриговані? Що ж, недарма, сюжет захоплює з перших сторінок, атмосфера переживань та емоцій героїнь торкаються душі, тож книгу читати цікаво та легко! 

 

#Читай_кіно. "Англійський пацієнт".

 

#Читай_Кіно: Коли книга і фільм — два абсолютно різні шедеври про одне кохання.Чи бувало у вас так: ви дивитеся фільм — і це чиста візуальна поезія, а потім відкриваєте книгу — і опиняєтеся в абсолютно іншому, тоншому та глибшому всесвіті? Сьогодні в нашій рубриці історія, яка підкорила і Букерівську премію, і Американську кіноакадемію (аж 9 премій «Оскар»!).Розгадуємо таємниці «Англійського пацієнта» — роману Майкла Ондатже та екранізації Ентоні Мінгелли.

📖 Книга: Мозаїка спогадів та поезія тексту

Якщо ви чекаєте від роману Майкла Ондатже лінійного та бурхливого голлівудського сюжету, він вас здивує. Книга — це скоріше медитація, чуттєвий лабіринт і поезія в прозі.

Про що вона насправді: Це історія не лише про пристрасть графа Алмаші та Кетрін. Це розповідь про чотирьох зраннених війною людей у напівзруйнованій італійській віллі: обгорілого до невпізнаваності чоловіка, молодої канадської медсестри Хани, професійного злодія та шпигуна Караваджо та індійського сапера Кіпа.

Чому варто читати: Ондатже пише запахами, дотиками та пустельним вітром. Книга набагато більше уваги приділяє саме Кіпу та його стосункам із Ханою, розкриваючи тему того, як війна руйнує культури та ідентичності.

🎬 Фільм: Велична мелодрама, що забирає подих

Ентоні Мінгелла зробив майже неможливе — він перетворив складний, фрагментарний роман на одну з найвеличніших кіносаг XX століття.

Про що він насправді: Режисер змістив акценти, зробивши головною лінією саме трагічне, всепоглинаюче та заборонене кохання на тлі пісків Сахари. Оскароносний дует Ральфа Файнса та Крістін Скотт Томас створив таку хімію, від якої екран буквально плавиться.

Чому варто дивитися: Неймовірна музика Габріеля Яреда, візуальна краса пустелі, що здається живою істотою, та блискуча гра Жульєт Бінош (яка отримала «Оскар» за роль Хани). Фільм б'є в саме серце і змушує плакати навіть суворих критиків.

У чому різниця?

Фільм — це гаряче дихання пустелі та пристрасть, яка ламає долі.

Книга — це тиша покинутої вілли, де кожен шелест сторінки «Історії» Геродота повертає до життя чиїсь спогади. Фільм про те, як кохають, книга — про те, як пам'ятають.

#Цікавинки з часопису "Літературна Україна". Юрій Щербак.

 

     Серед цьогорічних лауреатів Шевченківської премії чи не найцікавішою постаттю видається Юрій Щербак. Як мінімум з огляду на вік: йому, уявіть собі, 91 рік! Він почав експериментувати зі словом ще в середині минулого століття і ось щойно тепер, у 2026-му, головна мистецька відзнака України наздогнала письменника.

     На рахунку киянина – майже двадцять книг. Від перших збірок оповідань і повістей до 500-сторінкових романів. А найвідоміший твір Юрія Щербака, звичайно ж, «Чорнобиль», який побачив світ невдовзі після аварії на ЧАЕС і мав чималий резонанс. Те, про що тоді боялися говорити навіть на кухні, зазвучало на повен голос. До речі, саме ця документальна повість була серед джерел, що надихнули творців однойменного британо-американського серіалу, який вийшов декілька років тому на телеканалі НВО.

     Нині письменник живе між Україною та Норвегією. Час від часу приїздить до рідного Києва – для підготовки до друку нової книги, або ж на зустріч із читачами. Послухати одного з «останніх могікан» української літератури, який відомий своїми антиутопіями, завжди збирається чимало охочих. Журналісту Богдану Бондаренку («Ukranian People») вдалось записати ексклюзивне інтерв’ю з Юрієм Щербаком. Про повномасштабну війну, що триває п’ятий рік; про секрети творчої лабораторії письменника; про рецепти щасливого сімейного життя і, звісно, Національну премію ім. Т.Г. Шевченка, що нею відзначили книгу підсумків та пророцтв Юрія Щербака «Мертва пам'ять. Голоси і крики», йдеться у інтерв’ю, що опубліковано в газеті «Літературна Україна» (№ 4, 2026 р.).

     Тож чекаємо Вас у читальній залі Волинської обласної бібліотеки для юнацтва! Приходьте, читайте, ближче знайомтесь з життям та творчістю неймовірно цікавого письменника – Юрія Щербака.

#Читай_кіно. "Коли буркотун підкорює серця: Фредрік Бакман. "Чоловік на ім'я Уве".

 

 

​Уявіть собі чоловіка, який вважає всіх довкола ідіотами, чітко стежить за дотриманням правил паркування і готовий влаштувати скандал через неправильно сортований сміттєпакет. Знайомтеся, це Уве. Йому 59 років, він не любить людей, не вміє вести світські розмови й понад усе хоче, щоб його залишили в спокої. ​Але за цим залізобетонним фасадом ховається серце неймовірної сили.

​Сьогодні у нашій постійній рубриці #Читай_кіно ми говоримо про абсолютний бестселер шведського письменника Фредрика Бакмана «Чоловік на ім'я Уве» та його дві блискучі екранні адаптації.

​ Книга: Чому її варто прочитати?

​Книга Бакмана — це феномен. Вона змусить вас сміятися вголос на одній сторінці й витирати сльози на наступній. Бакман володіє суперсилою: він пише про прості речі — самотність, втрату, сусідську взаємодопомогу та кохання — без пафосу, але так, що це пробирає до мурашок. ​«Можна жити так, ніби все життя попереду, а можна просто жити».

​Це історія про те, як один затятий буркотун, сам того не бажаючи, стає ангелом-охоронцем для цілого району. І про те, як важливо заглянути глибше, перш ніж засуджувати людину.

​ Кіно: Шведська душевність чи голлівудський масштаб?

​Цій історії так пощастило з екранізаціями, що обрати найкращу — те ще завдання. Глядачам доступні два чудових варіанти:

​1. Шведський оригінал: «Чоловік на ім'я Уве» (2015).

​У головній ролі: Рольф Лассгорд.

​Атмосфера: Справжня, автентична скандинавська трагікомедія. Фільм ідеально передає суворий шведський колорит і тонкий гумор книги. Стрічка отримала дві номінації на «Оскар» і завоювала серця мільйонів. Рольф Лассгорд у ролі Уве — це стовідсоткове влучання в образ.

​2. Голлівудський рімейк: «Чоловік на ім'я Отто» (2022)

​У головній ролі: Том Генкс.

​Атмосфера: Американська адаптація (тут головного героя звати Отто), яка вийшла більш м'якою, сонячною та емоційною. Том Генкс у ролі чарівного буркотуна — це окремий вид мистецтва. Фільм трохи більше зміщує акценти в бік сімейної драми, але залишається неймовірно теплим.

​🧐 Що спочатку: читати чи дивитися?

​Наш вердикт: Спочатку відкрийте книгу. Бакманівський внутрішній монолог Уве, його спогади про дружину Соню та описи котячих мислей (так, кіт там — окремий повноцінний персонаж!) найкраще сприймаються через текст. ​А вже потім вмикайте фільм: шведський — якщо хочете ближче до оригіналу, або американський з Томом Генксом — якщо прагнете затишного вечора під теплим пледом.

​Ця історія — найкращі ліки від осінньої хандри чи весняного спліну. Вона нагадує, що ніхто з нас не створений для самотності.

 

​