Дніпрова Чайка.

 

 

Єрихонська рожа

Дніпрова Чайка

Я бачила квітку – з святої землі

Побожні прочани до нас занесли:

Без пахощів, сіра, посохла, негожа,

Та квітка була «єрихонськая рожа».

«Це дивная квітка», прочанин сказав,

Поклав на долоню, водою полляв,

І – диво! Рослина прочнулася враз,

В очах розгорнулась, в очах розцвілась.

Отак же часами, як рожа пустині,

Міняється серце од ласки в людині.

 

Як гарно та тепло від цієї поезії, еге ж? І аналізувати її не хочеться, бо то текст не для бурхливого обговорення, а для зігрівання душі та неквапливого читання…

Хіба що, кілька слів про авторку, знану нами як Дніпрова Чайка. Хоча, а чи вже так насправді добре «знану» - от в чому майже гамлетівське питання. Адже творчість цієї пані була довгий час закрита від широкого загалу та й нині не вельми популяризується. На жаль, бо лірика її ніжна, щира та співоча, а оповідання не тільки насичені насправді гарною та чистою народною мовою (чого так бракує нині більшості із сучасних письменників) – вони ще й багато в чому новаторські. Зокрема, її «Морські малюнки» були першими творам української літератури на «морську» тематику та збагатили її новими художніми образами. До того ж, це ще й поезія в прозі або, як її ще називають, «ритмічна проза». Агов, репери, для вас тут заховані правдиві перлини для натхнення, а майстер-клас який крутезний!

Багацько сил і наснаги наша Дніпрова Чаєчка віддала і справі виховання майбутнього нації, створивши для маленьких читачів чимало чудових віршів, оповідань, казок, лібрето дитячих опер «Коза-дереза», «Пан Коцький», «Краплі-мандрівниці» , «Зима і весна», «Проводи Сніговика-Снігуровича».   До речі, це були перші українські дитячі опери і музику до них написав сам корифей - Микола Лисенко. І першими їх виконавцями  були не професійні співаки, а дітки «громадівців» з українських родин Херсонщини та Одещини. Ага, саме із тих теренів нашої з вами святої землі, де начеб то і України ніколи не було, адже нам завше ті краї демонстрували як мультикультурні: така собі «Адєса-мама – жемчужина у моря», «папа-Хєрсон з укусними арбузамі» і свідомо затирали багатющий культурний пласт, котрим збагатив ці родючі землі закорінений там народ. Як і те, приміром, що  саме у тих краях наприкінці 19-го століття збирався етнографічний матеріал для російсько-українського словника Михайла Комарова, котрий поставив величезну крапку у питанні самобутності української мови для російських пропагандистів (адже до одного московського слова давалися щедрі та соковиті розсипи слів українських) – то якось зовсім не афішувалось. І одною із таких трудолюбивих бджілок, котра долучилась до тієї праці, була Дніпрова Чайка – Людмила Олексіївна Березіна. Донька російського священика, у котрої верх взяла кров матері-козачки та українське оточення, бо ж народилася у гирлі Дніпра – там, де тоді ще справді, ревуча та бурхлива, річка впадає у Чорне море і все навкруги просто пінилося яскравою народною самобутністю – ось звідки у неї ця україноцентричність та літературний псевдонім. Чи не тому, власне, не популяризувалась її творчість, бо геть заперечувала космополітичну парадигму буття наших південних теренів… Сподіваюсь, мені вдалося хоч трішки окропити «незлим тихим словом», немов цілющою водою єрихонську рожу, постать цієї прекрасної талановитої пані та дати вам файний стимул до неквапливого читанняJ        

 Лілія Бондарук

#Неквапливе_читання

"Апостол Черні" Ольги Кобилянської

 

«Як я скучила, любий», «Як ти?», «Що ти мені купив-привіз?» … - варіанти перших слів, якими дружини зазвичай зустрічають своїх чоловіків після тривалої розлуки, можуть бути різними. А як вам такий, від Ольги Юліянівни Кобилянської з повісті «Апостол черні»(там дружина чекала на повернення свого чоловіка із фронту Першої світової, де бойові дії відбувалися, зокрема, як казали тоді на Галичині та Буковині, і «на Великій Україні», котра була тоді у складі російської імперії):

«Коли Юліян Цезаревич приїхав одного дня додому, перші слова Дори були:

- Як Україна?

- Вона є. І як ми самі її не запропастимо, то сповняться слова старого Гердера, що пророчив нам ролю нової Греції, завдяки гарному підсонню, веселій вдачі, музиці та родючій землі».

Красиве запитання правдивої дружини-патріотки та гідна відповідь її достойного героїчного чоловіка. І гарне пророцтво Готфріда Гердера – німецького філософа, котрий у своїх подорожніх записках ще у 18-му сторіччі, коли Україна була пригноблена та поневолена московією, побачив величезний потенціал нашого народу. Дасть Бог, воно сповниться і ми не запропастимо, відвоюємо, переможемо – адже усе маємо для цього.

До речі, зверніть увагу на розкішне слово «підсоння»: нині ми скористались би запозиченим та звичним вже латинізмом «клімат», а Кобилянська вживає це питоме українське «підсоння» - тобто те, що під сонцем – і саме там наша з вами родюча та прекрасна країна, у якої завше було особливе ставлення до цього денного світила. Радіймо ж йому та збагачуймо щодня свою мову красними словами. А для цього – читаймо класиків – вдумливо та неквапно, постійно  дякуючи за таку можливість тим, хто нині знаходиться на передньому краю оборони та щомиті наближає нашу неминучу перемогу. Слава нації! Смерть ворогам!     

#Неквапливе_читання   

 

 

«Україна. Шлях до серця Європи» Ярослави Музиченко.

 

     Книга «Україна. Шлях до серця Європи» Ярослави Музиченко (Видавництво Vivat) пропонує читачеві шлях до розуміння досі незнаної для багатьох країни та її нації. Це не путівник, як може здатись на перший погляд.

     «Кожен розділ книжки присвячений одній із сімох наріжних цінностей українців, що є базовими і для європейських народів: рівність, відвага, любов, краса, освіта, правда й воля, – розповідає автор у передньому слові. – Ми розглянемо їх крізь призму життя та діяльності носіїв і виразників цих цінностей: відомих українських митців, учених, письменників, політиків, мислителів…Українська історія та культура десятиліттями були непомітні – як скарб під намулом, як старовинна фреска, замальована «лубочним» шаром…Землі України-Русі перебували під пануванням Золотої Орди, Речі Посполитої, Османської, російської, та Австро-Угорської імперій. Для всіх них ми були «ресурсом». Усі вони привласнювали надбання, легалізувалися тим, що переписували на свій лад українську історію, маргіналізували й навіть нищили українську культуру, запроваджували свої порядки, насаджували свою мову…»

     Європейська історія України перервалася 1654 року, коли Гетьманщина уклала військову угоду з московським царством. Українські культурні діячі та науковці понесли до бездонної ненаситної імперської пащі світло європейських знань. Та московія прагнула лише завоювати та перетравити нові території та етноси. Тому із часом українці ставали все більше невідомі та невпізнані для європейців. Та зрештою навіть і для самих себе…

     Отож, книга уже у Волинській бібліотеці для юнацтва. Щиро віримо, що вона надихне вас, наші читачі, по-новому відкрити для себе Україну. Знайомлячись із долями визначних українців, ви зустрінете справжні артефакти та місця сили, пов'язані з героями книги, а також зможете віднайти відповіді на прості і водночас такі важливі для української нації питання, як от:

– якою ж насправді є глибинна сутність українства?

– які перли розуму, духу, мистецького відчуття світу вклала Україна в намисто загальноєвропейської культури?

– які дари принесла й несе сьогодні в cерце Європи як нову, свіжу силу вічних людських цінностей?

#Книга_тижня

«Твоїй внутрішній дитині потрібен дім. Як пропрацювати дитячі травми та позбутися страхів минулого".

 

Усі ми потребуємо куточка, де почуваємося затишно, впевнено та приємно, де можемо розслабитися та бути собою. За ідеальних обставин таким місцем мав би бути батьківський дім. Але нерідко пережиті в дитинстві образи залишають глибокий відбиток на подальшому житті. Коли говоримо про зафіксовані з дитинства образи, що разом із генетичними чинниками формують наш характер і самооцінку, то маємо на увазі частину особистості, яку в психології називають «внутрішньою дитиною».У

Книжка німецької психологині Штефані Шталь «Твоїй внутрішній дитині потрібен дім. Як пропрацювати дитячі травми та позбутися страхів минулого» (Харків, КСД, 2022)допоможе вам пізнати вашу внутрішню дитину і подружитися з нею. Покаже, як позбутися старих моделей поведінки, що знову й знову заводять тебе в глухий кут і роблять нещасним/-ою. Вкаже на шлях, де ти зможеш по-новому та з користю налаштувати себе та свій спосіб поведінки, щоб зробити життя й стосунки набагато щасливішими.

Книгу ви зможете почитати у читальній залі нашої бібліотеки.

#Книга_тижня

«Ми з України. Історії про людей, якими захоплюється світ» Уляни Скицької

 

«Ми з України. Історії про людей, якими захоплюється світ» Уляни Скицької  (Видавництво Старого Лева, 2022)– це перевидання в оновленому дизайні книжки авторки «#Наші на карті світу».

У кожного з героїв книги є українське коріння. Або вони самі, або їхні батьки чи дідусі-бабусі точно народилися на території України чи етнічних територіях. Вони не надто відомі в Україні, але про їхні досягнення знає світ.

Українці часто не здогадуються про їхнє українське коріння, називаючи їх американцями, швейцарцями чи аргентинцями. Натомість частину з них світ звик називати росіянами, - тим, хто народився до 1917 року, тобто в російській імперії, автоматично приписували російське походження.

Це люди, яких визнав увесь світ, які змінили хід історії, чиї досягнення дивують і вражають. Ці люди  надихають, і часом їхні біографії настільки дивовижні, що виникає думка: «Так буває лише в кіно».

Пропонуємо вашій увазі відеопрезентацію книги. А погортати, почитати історії про людей, якими захоплюється світ, ви зможете у читальній залі нашої книгозбірні.

#Книга_тижня

Хто вони – ляльки-мотанки?

Протягом багатьох віків лялька-мотанка була невід’ємним атрибутом українських родин, оберегом дому та сім’ї. Колись такі ляльки виготовляли із трави та соломи, згодом для створення мотанок почали використовувати прядиво. Їх клали у колиску немовляти, щоб вберегти від злого ока, передавали від матері до дочки на щасливе сімейне життя. Вони були оберегами для гарного врожаю та міцного здоров’я.

Автентична лялька-мотанка завжди безлика. Наші предки не надавали обличчю ляльки рис, щоб вона не перейняла на себе ознаки певної людини і її не моли використати як ляльку «вуду» для темної магії. Замість цього на обличчі часто створювали нитками сакральний хрест. Він був символом Сонця та означав чоловіче і жіноче начало.

В українській культурі мотанки виступають символом родючості та достатку. Такі ляльки дуже часто ставали сімейними реліквіями, їх використовували у різних обрядах та передавали з покоління в покоління. Насправді існує велика кількість різновидів автентичних ляльок-мотанок. Тож пропонуємо для перегляду відео «Оберіг – від слова берегти», присвячене ляльці-мотанці.

Особистість на 100%. Гід із дорослішання для підлітків та їхніх батьків.

 

Особистість на 100%. Гід із дорослішання для підлітків та їхніх батьків. Збірка самарі (харківського видавництва «Моноліт-Bizz»)

До збірника увійшли самарі 10 світових бестселерів, які допоможуть підлітку впоратися зі своїми емоціями, взяти керування життям у власні руки й навчитися успішно спілкуватися та вирішувати проблеми. Особливо корисними будуть поради, якщо дитина заплуталась, загубилась в лабіринті емоцій і почуттів, втратила впевненість. Книга допоможе дитині налаштуватися на позивні зміни, розвинути емпатію, з’ясувати, що таке тривога і як давати собі з нею раду; налагодити стосунки, зрозуміти себе та інших людей; навчитися робити правильний вибір там, де це справді важливо.

 «Моноліт-Bizz» – українське видавництво, яке спеціалізується на літературі, присвяченій бізнесу та особистісному зростанню. «Наші книжки — пігулки для мозку», – так говорять представники «Моноліт-Bizz» про випущені ними в світ книги. Відомі іноземні підприємці, бізнес-тренери і психологи виходять тут друком у гарному українському перекладі. Світові бестселери та інші унікальні книги допомагають читачам знаходити свій шлях у житті, розвиватися, досягати успіху у всіх сферах.

Запрошуємо у відділ читальних залів, книга «Особистість на 100%. Гід із дорослішання для підлітків та їхніх батьків» чекає свого читача!

#Книга_тижня #саморозвиток#Читай_на_Волі_2