#Цікавинки з часопису "Всесвіт". Ольга Калуга

 

Ольга Калуга народилася 1966 року в Києві, де і мешкає. Має освіту кінознавчині, яку отримала на факультеті кіномистецтва КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого (1990).

Співзасновниця та заступниця головного редактора часопису «KINO-KOLO» (1996-2008). Авторка прозових творів – роману, оповідань, перекладів українською мовою світової поезії. Оповідання друкувалися в журналах «ШО» («Андрій»), «Всесвіт» («Серце дитини») й «Дебют-газета» («Від любови»). Оповідання «Андрій» стало переможцем міжнародного літературного конкурсу «Без меж» (2018).

Ольга – авторка ігрового короткометражного сценарію «Паперове серце», що переміг на конкурсі «Своє кіно», режисер фільму Олесь Санін. Також авторка сценаріїв до анімаційних фільмів «Вавилонська вежа» й «Говорюща риба» (за казкою Емми Андієвської). А ще сценаріїв до ігрових повнометражних стрічок «Ідеально для пари» та «Серце дитини», що чекають екранізації.

У журналі «Всесвіт» (№5-8 за 2024 рік) опубліковано роман Ольги Калуги «Мольфар». Запрошуємо Вас до читальної зали Волинської обласної бібліотеки для юнацтва, де Ви матимете змогу познайомитись із цим твором.

#Книга тижня. Аша Леммі. П’ятдесят слів для дощу.

 

    Дебютний роман «П'ятдесят слів для дощу» американської письменниці Аші Леммі, написаний у жанрі історичної фантастики, миттєво підкорив серця читачів, ставши бестселером The New York Times.

     Кіото, Японія1948 рік. «Не став запитань. Не сперечайся, Не опирайся». Саме такі настанови отримала восьмирічна Норі Камідза. Вона не запитуватиме, чому матір покинула її, сказавши на прощання ці кілька слів. Вона не сперечатиметься, не противитиметься ув’язненню на горищі імператорського маєтку бабусі й дідуся. І не опиратиметься болючим ваннам з кислотою, у які змушена лягати, щоб вибілити шкіру.

    Донька заміжньої японки, спадкоємиці аристократичного роду, й темношкірого американського солдата, Норі від народження  стає вигнанкою. Бабуся з дідусем приймають її лише для того, щоб приховати від суспільства, бо жахаються цієї плями на їхньому давньому роді, авторитет якого до того ж розхитують зміни в японському суспільстві. Змирившись зі своєю провиною, кмітлива й допитлива Норі кілька років живе самотою на горищі. Доки одного дня в маєтку не з’являється її старший зведений брат Акіра, приречений успадкувати все майно й обов’язки їхнього роду. Хоч як дивно, та саме він стає її союзником. Між ними виникає сильний зв’язок. Зв’язок, якого не можуть допустити жорстокі бабуся й дідусь. І це протистояння доконечно змінить життя кожного члена родини. Бо Норі побачила світ, у якому, можливо, для неї все-таки знайдеться місце. Тому вона готова сперечатися й опиратися. Готова стати до бою, який, можливо, коштуватиме їй занадто дорого.

    Від цієї історії не можна відірватися бодай на мить. Сповнені загадковістю, музикою, смутком і пригодами, «П’ятдесят слів для дощу» не проходять непоміченими, вони залишають по собі сильний слід. Гарно продумана історія, яка змушує іншими очима подивитися на світ. Історія, написана зі всеосяжним співчуттям. Ним пронизана кожна сторінка.

"Апостол української ментальності" (Пантелеймон Куліш): ТЕСТ

 

#Цікавинки з часопису "Київ ". Віктор Терен.

 

    «Мудрий. Прискіпливий. Вимогливий. Ерудований. Поет. Співавтор Конституції. Шістдесятник. Автор понад 20 книжок. Світ ламав тебе, але не знищив», – так каже про свого батька Віктор Таран-молодший.

  Народився Таран-старший, майбутній письменник, який обере колючий і пісенний псевдонім Терен, 9 липня 1941 року в селі Павлиш, що на Кіровоградщині. Навчався у школі, де був директором Василь Сухомлинський. Закінчив 1965 року радіотехнічний факультет Харківського авіаційного інституту за фахом інженер-електронник. Працював техніком, інженером, старшим інженером заводу «Арсенал» у Києві, будував літаки.

  У 1978–1994 р.р. — позаштатний кореспондент газети «Молода гвардія». Редактор відділу видавництва «Дніпро». Відповідальний секретар Спілки письменників України. Головний редактор журналу «Розбудова держави». Мав виклики в КДБ, у 1971 році вилучався зі Спілки письменників.

    У 1984–1985 р.р. студіював словацьку мову в Братиславському університеті імені Яна Коменського. Народний депутат України II-IV скликань (1994-2012 р.р.). Пише вірші, прозу і книжки для дітей.

    Віктор Васильович Таран – автор поетичних збірок: «Причетність» (1969), «Переклик» (1975), «Лінія часу» (1978), «Подих степу» (1982), «Сполохи» (1983), «Тривога і обов’язок» (1985), «В прихистку долонь» (1986), «Ковила на вітрі» (1991), «Твій день на землі» (2001), «Вечір спаленої трави» (2007), «Осінні сузір’я» (2008), «Вибране», 2-х томник (2012).

     Автор повістей та оповідань: «Костюмчик до осені» (1989), «Найд» (2011), «Хлопчик з планети „Ч“ і Вогняні Пси» (2012).

     Автор книжок для дітей: «Так весело малюється» (1980), «Мальовані рибки» (1982), «В лісі, в темному горісі» (1984), «Пташина абетка» (1989), «Старому Сому везли солому» (1996). «Риба, яка уміла грати на трембіті» (2004).

     2024 року вийшла книжка поезій Віктора Терена «Любов і Свобода». Вона відзначена премією імені поета-шістдесятника, одесита Бориса Нечерди. Серед рядків незабутнього Нечерди є й такі:

Пізнавати людину-державу

важко…важче…важезно! – немов

і насправді ти є каторжанин

у довічній копальні думок.

     У № 7-8 часопису «Київ» за 2024 рік опубліковане інтерв’ю Ірини Мироненко з Віктором Васильовичем Тереном, що запрошує нас побувати у «копальні думок» Нечердівського лауреата, літератора та політика. Інтерв’ю на тлі книжки, у якій Любові та Свободи вистачить на багатьох – і персонажів-сучасників, чиє життя «подібне до короткого лету відчайдушної ластівки», і читачів. Отож, чекатимемо бажаючих доторкнутися до творчості майстра у читальній залі Волинської обласної бібліотеки для юнацтва.

#Книга_ тижня " Це воює вона".

 Це воює вона: антологія. - Київ: Видавництво, 2014, - 56 с. іл.

    З перших днів повномасштабного російського вторгнення наші жінки пліч-о-пліч з чоловіками стали на захист Батьківщини. Добровільно вступили до лав Збройних сил України, щоб відбивати російську навалу.

    Жінка у війську сьогодні – це хоробра й надійна воїнка. І немає різниці, чи вона тримає в руках зброю, турнікет, чи запускає дрон. Внесок найкращих доньок України в боротьбі за нашу свободу та незалежність – неоціненний.

Жертовність і сила української жінки – вражає та надихає увесь світ. Ми пам’ятаємо всіх наших жінок, які загинули в боротьбі за Україну, і низько схиляємо голови перед їхнім подвигом.

    Слава Україні, її захисникам і захисницям!

"Лавандова майстерка".

 

    23 серпня у рамках благодійної вуличної акції "Мій прапор — блакитно-жовтий" після невеликої перерви знов почала працювати наша екомайстерка. І саме у цей день це була «Лавандова майстерка» з виготовлення оригінальних ароматних саше з цією рослиною.

    При слові «лаванда» більшість з нас уявляють приголомшливі безкраї поля з романтичної листівки. Деякі згадають вишуканий парфум або заспокійливий аромат вечірньої ванни. І тільки деякі знайомі з іншою стороною цієї чудової рослини. Численними дослідженнями була доведена користь лаванди в медицині і косметології, її цікаві властивості знайшли застосування в побуті та кулінарії. Лаванда - це дивовижний дар природи, що володіє цілющими властивостями . сприятливо впливає на нервову систему людини, викликає позитивні емоції та допомагає знизити рівень стресу. Люди приписували цим квітам магічний вплив, вважали оберегом.

    Лавандове саше – це чудовий подарунок, особливо коли цей презент виготовлений власноруч. Дорослі і діти з задоволенням наповнювали мішечки ароматною рослиною, обирали стрічечки в тон тканинці, але неодмінно в кольорах лаванди : світлого відтінку бузкового або фіолетового кольору. Бо це була «Лавандова майстерка».

#Цікавинки з часопису "Київ". Василь Бондар.

      Василь Васильович Бондар — український письменник (прозаїк) і громадський діяч – народився 15 січня 1954 р. в селі Теліжинці Тетіївського району Київської області. Голова Кіровоградської обласної організації НСПУ.

     Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1980). Працював завідувачем відділів та заступником редактора у кіровоградських (тепер кропивницьких) газетах «Молодий комунар», «Вечірня газета», кореспондентом-організатором Бюро пропаганди художньої літератури НСПУ, головним редактором Центрально-Українського видавництва. Головний редактор літературного часопису «Вежа» (з 2001). Заслужений журналіст України (2007).

     Василь Бондар – автор прозових творів та книг з літературознавства, а також автор-упорядник художньо-документальних книг.

     Член НСПУ з 1995 р. 1995—2015 р.р. і з листопада 2016 р. — голова Кіровоградської обласної організації НСПУ. Член правління НСПУ.

Був депутатом Кіровоградської (тепер Кропивницька) міськради (1994—1998).

     Лауреат літературних премій ім. Є. Маланюка (2002, Кіровоград), ім. Д. Нитченка (2007, Київ), ім. М. Стельмаха (2009, Вінниця), ім. А. Тарковського (2020, Кропивницький), журналу «Березіль» (2018, Харків).

     Василь Бондар – дипломант міжнародного конкурсу документального оповідання «Mensch sein. Бути людиною» (2018). Лауреат обласної краєзнавчої премії ім. В. Ястребова (1997).

     У часописі «Київ» (№ 5-6, 2024 р.) в рубриці «Проза» опубліковано оповідання В.Бондаря «Убити звіра». Воно – про блекаут, який довелось пережити жителям багатьох українських міст під час війни, що продовжується дотепер, про волю, незламність та силу духу українців. Познайомитись з творчістю письменника та громадського діяча Ви зможете, завітавши до Волинської обласної бібліотеки для юнацтва. Чекаємо на Вас у читальній залі!