#Цікавинки з часопису "Київ". Єжи (Юрій) Жулавський.

 

    Єжи (Юрій) Жулавський – польський прозаїк, поет, драматург, перекладач, філософ, один з основоположників польської науково-фантастичної літератури. Його твори пройняті декадентськими мотивами.

    Найстарший з шести синів учасника Січневого повстання 1863 року проти царської влади в російській частині секціонованої Польщі Казімєжа Жулавського.

    Народився 14 липня 1874 року в польському містечку Липовець неподалік Ряшева, але його раннє дитинство пройшло в родовому маєтку біля міста Ліманова (колись місто в Галичині, тепер в південній Польщі).

    Гімназію Юрій Жулавський спочатку відвідував у місті Бохня, а закінчив навчання у Кракові. Після гімназії майбутній письменник вступив до Технічного університету Цюриха. У 1895-1898 р.р. навчався на кафедрі філософії у Берні, де здобув ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію «Проблема причинності у Спінози».

    З 1902 року він присвятив себе виключно літературній діяльності. Після 1900 року багато подорожував, мав пристрасть лижника та альпініста. З початком Першої світової війни пішов добровольцем на фронт. Був редактором журналу «До зброї».

    2008 року за ініціативою Анджея Зимняка (польського письменника-фантаста) була заснована літературна премія імені Єжи Жулавського для заохочення польських авторів наукової фантастики.

    Головним твором Юрія Жулавського вважають місячну трилогію із трьох романів: «На місячній планеті. Рукопис з Місяця» (1903), «Звитяжець» (1910) та «Стара Земля» (1911). Всі три романи видані в українському перекладі з польської мови у київському видавництві «Сяйво» у 1927-1928 р.р. Перший том переклали Л. та В. Пахаревські, другу книгу – С. Сакидон (обидва за редакцією М. Зерова, третю – 1928 р. – В. Томашівський, майбутній знаменитий тлумач Гомера Борис Тен. Всі дослідники місячної трилогії відзначають не лише фантастичне тло романів, а й їх глибокий філософський дискурс.

    Дуже прикметною є доля художнього фільму за цією літературною трилогією. Постановку у 1977 р. здійснив двоюрідний онук автора Анджей Жулавський. Картина має авангардову стилістику, наповнена похмурим нуаром і тривожним передчуттям, характерним для А. Гічкока, художню манеру П. Пазоліні. 

Фільм містить багато натуралістичних сцен насильства і жорстокості. Не виключено, що саме Церква, як вельми потужна у Польщі інституція, доклала зусиль до заборони картини Міністерством культури Польщі нібито за перевитрату бюджету фільму й переслідувань режисера; та так жорстко, що декорації були спалені у величезній ямі, викопаній на березі Балтики, де й знімався фільм. Тільки у 1987 році, повернувшись із вигнання, режисер спромігся змонтувати відзнятий матеріал і випустити фільм.

    «Всесвіт» у N 9-12 за 2023 р. пропонує читачам першу книгу трилогії – «На срібній планеті».