#Літературні_подорожі. "Данте і Беатріче" (Ден Браун "Інферно"). Частина 1.

 

Як це чудово- під час туристичних подорожей, слухати гідів і усвідомлювати, що ти таки розумієш, про що він говорить, тобі відомі ці факти!!! Ти приїжджаєш подивитися на об'єкт історії та культури, вже маючи певний багаж знань. І як же приємно здобувати ці знання через читання саме художньої літератури! Так би мовити, поєднуючи приємне з корисним.

Отже, продовжуємо наші літературні подорожі. І знову Ден Браун - неперевершений «літературний» гід! Повертаємось до його книги «Інферно»— четвертої книги з серії детективних романів про Роберта Ленґдона.

Цього літа частину своєї відпустки я провела на півночі Італії, відвідала низку знаменитих туристичних центрів, у тому числі Флоренцію - гордість Італії та одне з найкрасивіших міст світу.

Про Флоренцію, звичайно ж, написано багато і кожен із нас має певний, свій особистий , обсяг знань про місто, де можна отримати культурний шок . Так, існує навіть термін «Синдром Стендаля або флорентійський синдром» - психогенна реакція, що характеризується частим серцебиттям, запамороченням та галюцинаціями, які спричиняє стрес від естетичних переживань.

Ден Браун у моєму списку літературних гідів поки що Number 1. Можна сказати, що бажання відвідати Флоренцію спалахнуло з новою силою після прочитання «Інферно». Венеція, Флоренція, Стамбул -  саме з цими містами знайомить нас автор, вплітаючи найцікавіші історичні факти в канву захоплюючих пригод професора Роберта Ленґдона з його чарівною супутницею Сієнною Брукс.

І, найголовніше:  Флоренція – це місто Данте Аліг'єрі. Саме навколо життя та творчості видатного письменника, його спадщини і закручено сюжет «Інферно».

Сьогодні я хочу розповісти про церкву Данте, яка іноді називається церквою Данте і Беатріче – справжньої безсмертної пам'ятки коханню. Справжнє ім'я священного місця - церква Санта-Маргеріта де Черкі, - одна з найстаріших в історичному центрі церква відома з 1032 р., в наступні століття будинок кілька разів перебудовувався. Але, якщо у нас літературна подорож, я просто процитую Дена Брауна:

“Відомий як церква Данте, святий храм Санта-Маргеріта де Черкі є скоріше капличкою, а не церквою. Малесенька однокімнатна молитовня — популярне місце паломництва шанувальників творчості Данте, які побожно ставляться до неї як до священної будівлі, де сталися дві визначні події в житті поета.

Згідно з легендою, саме в цій церкві Данте вперше побачив Беатріче Портінарі — жінку, яку він покохав із першого погляду й за якою тужив усе своє життя. Але Беатріче вийшла заміж за іншого чоловіка, і це завдало Данте великого душевного болю. А потім вона померла молодою — у двадцять чотири роки.

Саме в цій церкві кілька років по тому Данте обвінчався з Джеммою Донаті, жінкою, котра, навіть за свідченням великого письменника і поета Боккаччо, не стала для Данте доброю супутницею життя. Попри те, що у них народилися діти, чоловік і дружина не виявляли одне до одного великої симпатії, а після вигнання Данте жоден із них не палав пристрасним бажанням побачитися знову.

А великим коханням Данте на все його життя стала передчасно померла Беатріче Портінарі, яку поет майже не знав, однак його пам’ять про неї виявилася настільки потужною, що її привид став тією музою, котра надихнула Данте на великі твори.

У знаменитій збірці Дантової поезії «Нове життя» («La Vita Nuova») чимало віршів, у яких він співає хвалу «благословенній Беатріче». Іще більше хвалебної інтонації лунає в «Божественній комедія», де Беатріче зображена не інакше, як рятівниця поета, що веде його до раю. І в обох творах Данте тужить за своєю недосяжною прекрасною дамою.

Нині Дантова церква стала притулком для людей із розбитим серцем, які страждають від неподіленого кохання. Усипальниця молодої Беатріче розташована в цій церкві, а її проста гробниця стала місцем паломництва як шанувальників Данте, так і закоханих із розбитими серцями».

Беатріче померла у віці 24 років і тепер усі, хто прагне любові, приходять до її могили, задля того щоб залишити записку в кошику поряд з нею, сподіваючись, що Беатріче допоможе їм здобути щастя у коханні. Записки залишають не тільки біля могили улюбленої Данте, а й біля входу до церкви навколо пам'ятної таблички. Закохані примудрилися навіть навісити  на неї грона замків кохання.

Існує навіть проста інструкція для закоханих: «Напиши на маленькому клаптику паперу своє найпотаємніше бажання, залиши його біля могили Беатріче, і вона обов'язково прийде тобі на допомогу».

Марина Місюк.

#Літературні_подорожі #Читай_на_Волі_2