#Літературні_подорожі Ден Браун "Інферно".Частина 3.Коридор Вазарі

 

Сьогодні ми продовжуємо подорожувати Флоренцією, а саме знаменитим «Коридором Вазарі»-

хитромудрою архітектурною будовою, що розтягнулася на більш ніж 700 метрів у довжину і з'єднує кілька знаменитих будівель Флоренції. Частина коридору розташована над магазинчиками мосту Понте Веккіо (про нього читайте у Частині 2 нашої подорожі Флоренцією). 

Крім цього, в будівлі зберігаються унікальні шедеври живопису відновлені після Другої світової війни. Все це робить коридор Вазарі однією з найвідоміших пам'яток міста.

 Що про коридор Вазарі написано в романі «Інферно»? Цитую: « Corridoro Vasariano — коридор Вазарі - спроєктував Джорджо Вазарі за наказом правителя з династії Медичі, великого герцога Козімо Першого, щоби забезпечити безпечний прохід від його резиденції в Палаццо Пітті до адміністративних установ, розташованих за річкою Арно, у Палаццо Веккіо» (Кінець цитати).

 

Декілька цікавих фактів з історії споруди. Тосканському герцогу Козімо I Медічі треба було якось діставатися до власних кабінетів, розташованих в Уффіці, де він звик працювати. Але треба було проходити через Старій міст (Понте Веккіо) та терпіти сусідство торговців м'ясом та чинбарів, що торгували обробленими шкірами і натовпом флорентійців. Для зручності ремісники розташували поряд з мостом і власні майстерні. Декілька убивств представників родини Медічі примушували і герцога дбати про власну безпеку.

Вазарі не належав до видатних архітекторів, тому запропонував герцогові довгий коридор, освітлений невеликими вікнами. Галерею коридору підняли на арках, вхід був через малопомітні двері в приватних садах Боболі. Будівництво тривало п'ять з половиною місяців. Споруду, котра перетинала річку Арно добудували у 1565 р. Як і у всіх довідниках довжина коридору різниться від 750 метрів до одного кілометра і 200 метрів.

Велика частина коридору проходить над мостом Понте Веккіо.

«За аналогією зі знаменитим ходом Пассетто у Ватикані, коридор Вазарі за своїм призначенням був потаємним ходом. Він простягнувся більш ніж півмилі від східного краю садів Боболі аж до центру Палаццо Веккіо, на своєму шляху перегинаючи Понте Веккіо та звиваючись крізь галерею Уффіці.

Коридор Вазарі й досі слугує за схованку, але не для аристократів Медичі, а для мистецьких творів: майже необмежена площа стін у цьому коридорі стала домівкою для багатьох рідкісних полотен, яким бракувало місця в галереї Уффіці.

Ленґдону вже доводилося бувати в цьому коридорі кілька років тому під час приватної туристичної подорожі. Того дня він довго милувався запаморочливими полотнами, включно з найбільшою у світі колекцією автопортретів. Він кілька разів зупинявся, щоби поглянути в панорамні вікна, які давали відвідувачам можливість відстежувати свій шлях із піднятого над поверхнею землі проходу» (Кінець цитати).

Коридор давно скарбниця автопортретів різних художників. Серед них Рафаель Санті, Джуліо Романо, Антоніс Мор, Лука Джордано, Тиціан, Пітер Пауль Рубенс, Рембрандт, Ежен Делакруа, Орест Кіпренський, Іван Айвазовський, Фредерік Лейтон, Карл Ларссон, Андерс Цорн, Джованні Больдіні, Джон Сінгер Сарджент, Марк Шагал… Копій мало, але вони мають історичне значення, серед них старовинна копія автопортрета Альбрехта Дюрера. В 20 ст., коли почали опікуватись гендерними проблемами, звернули увагу й на автопортрети відомих жінок-художниць. Кількість автопортретів досягла півтори тисячі зразків, а картин близько семи сотень

«…Що далі вони заглиблювалися в коридор, то більше Ленґдон усвідомлював, наскільки амбіційним архітектурним витвором став свого часу цей перехід. Піднятий над містом майже по всій довжині, коридор Вазарі нагадував довжелезну змію, що звивалася повз будівлі від Палаццо Пітті, через ріку Арно й до самісінького центру старої Флоренції. Здавалося, цей вузький побілений перехід тягнувся цілу вічність, час від часу ненадовго відхиляючись то праворуч, то ліворуч, щоби уникнути перешкоди на своєму шляху, але при цьому незмінно прямував на схід через ріку Арно».(Кінець цитати).

Відвідати коридор Вазарі дозволено лише з екскурсією у кількості не більше 20 осіб. Вони проводяться нечасто і вимагають залишати замовлення заздалегідь. Діти до дванадцяти років та інваліди на візках не допускаються (останні з міркувань безпеки інвалідів тому, що там є вузькі ділянки зі східцями, котрі не обладнані похилими пандусами). Ціна квитка мінлива від пори року, найбільша ціна 85-89 евро з одної особи. Тривалість екскурсії лише одну годину і ніяк не більше, незважаючи на скарги екскурсантів. Кількість експонатів настільки велика, що екскурсоводи не встигають навіть перелічити імена художників в коридорі. Вхід від галереї Уффіці, а вихід з двері, що розташована біля Гроту Бонталенті в Садах Боболі.

Марина Місюк

#Літературні_подорожі