#Літературні подорожі: “Таємничий замок Іф".

     Кожен шанувальник творчості Олександра Дюма знає історію графа Монте-Крісто, ув'язненого у моторошному замку Іф. Багато хто рахує, що ця споруда була вигадкою, як і сама історія головного героя. Між тим, замок Іф насправді існує. Він мав славу однієї з найжахливіших в'язниць свого часу.

        За́мок Іф — фортифікаційна споруда на одному з Фріульських островів  острові Іф у Середземному морі, неподалік від міста Марселя, площею близько 30 тисяч м². 

      У XVI столітті процвітали розбої та напади з моря на портові міста. Французький король Франциск І вирішив протистояти нескінченним атакам на Марсель, тому у 1516 році він задумав побудувати фортецю для захисту міста. Острів Іф знаходився на відстані милі від берега і міг стати чудовим місцем для створення неприступного бастіону. Але роздуми короля тяглися ще 8 років, і тільки у 1531 році будівництво замку було завершено.

     Видатний військовий інженер того часу Себастьєн Ле Претр де Вобан, що керував будівництвом одного з будинків в замку, стверджував, що фортеця побудована на швидкоруч і не витримає нападу ворога. Але, на щастя, цього не сталося. Ніхто не намагався штурмувати замок Іф.

  

     Довгий час споруда не використовувалося, поки у 1850 році її не перетворили на в'язницю. Розташування споруди найкраще підходило до ув'язнення злочинців: море, гострі скелі. Звідти неможливо було втекти. Першим в'язнем замку Іф став шевальє Ансельм, засуджений за змову проти короля. Але загратами у темниці він пробув недовго, тому що невдовзі його знайшли задушеним.

  

     За два століття існування в'язниці у ній перебувало біля 3500 в'язнів. Зручність камер напряму залежала від того, наскільки в'язень був здатний її оплатити. Заможні злочинці знаходились у верхніх приміщеннях з вікнами, звідки було видно море, а злиднів відправляли в каземати без світла, що мали зазву “яма”. Саме у таку темницю “помістив” свого в'язня Олександр Дюма.

     На першому поверсі замку – глибокий і маленький двір із великим колодязем у центрі, де збирається тільки дощова вода. По боках двору, на двох поверхах, – тераси з казематами. Над кожним із них напис: «Карцер людини, прозваної “Залізною Маскою”», «Кавалер Ансельм сидів тут у 1582 році», «Граф де Мірабо провів тут 1774 –1775 роки», «Тіло генерала Клебера зберігалося тут з 1802 по 1818 рік». Чимало відомих людей пройшло через цей кам’яний мішок. Але замок Іф відомий, насамперед, як тюрма Едмонта Дантеса. У багатьох «кімнатах» телевізори демонструють сцени із фільмів за мотивами роману Дюма (а їх на сьогодні створено аж 23!).

      А ось, нарешті, й знаменита камера Едмонта Дантеса. Звісно, не та, в якій письменник «ув’язнив» свого героя. У творі вона розміщена в глибокому підземеллі, проте підземелля – то лише домисел автора. Але й ця, яку показують туристам, доволі похмура й темна. Тут, як і в інших приміщеннях, немає жодного вікна, від кам’яних непривабливих стін віє холодом.

    У дальньому кутку – глибокий отвір у сусідній карцер, де нібито довгі роки провів абат Фаріа, учитель і наставник Едмонта Дантеса, який ціною власної смерті відкрив молодому товаришеві шлях на волю.

     До речі, абат був реальним персонажем. Ця людина володіла технікою гіпнозу та ораторським мистецтвом. Його засудили за вільнодумство.

     Використовувати замок як в'язницю припинили наприкінці ХІХ століття, а 23 вересня 1890 року він став відкритим для доступу загалу.У теперішній час до замку Іф можна дістатися на човні від старого порту Марселя. Вже після виходу в світ роману Дюма, замок-в'язниця став популярним   туристичним об'єктом. 

#ЛітературніПодорожі