Зізнаюсь, я не дуже полюбляла ні у школі, ані у виші
уроки-пари-семінари з так званої «укрліт». І це, незважаючи на мою ж таки
вселенську та щиру любов до процесу читання взагалі. Чи то в золоті часи моїх
дитинства-юності учбові програми саме з цього предмету марудно ліпились майже з
суцільного плачу-голосіння за сердешною долею-волею; чи то подача та аналіз тих
творів викликали не вповні усвідомлений протест; чи ще з якоїсь причини, – але
якось не складались у мене аж надто гарячі взаємини з ним, хоч сядь і плач.
Звичайно, я, як чемна дитина, чесно прочитувала увесь рекомендований
хрестоматійний матеріал; писала, і то досить хвацько, пристойні твори «з
голови», а не «з критики», – але спраглу до читання душу напувала частіше
зовсім не з рідних джерел, як не прикро нині в цьому зізнатись…
І ось, уже в своєму… ну, скажімо так, пізньо-юнацькому віці, я почала
неначе заново відкривати для себе насправді дивовижний світ рідної української
літератури. Звісно ж, цьому неабияк посприяло і місце моєї праці – славна
Волинська обласна бібліотека для юнацтва. І ще, напевно те, що і суспільна
свідомість почала потрохи змінюватись і видавці наші наче усовістились,
повернувшись, врешті, обличчям до якісного вітчизняного продукту. А те, що
продукт цей правдиво якісний, яскравий, цілком на рівні світових
шедеврально-геніальних зразків і, разом з тим, самобутній, автентичний, такий
близький по духу та співзвучний рідній естетиці – факт уже незаперечний.
Особисто для мене то є задоволення – взяти у вільну часинку до рук
книгу сучасного українського письменника чи письменниці (останні мені особливо
до душі); – але не менше захоплення викликають твори тих авторів, до котрих,
здавалось, уже ніколи не повернусь, бо асоціюються вони з отим самим нудним,
хрестоматійно зцементованим навчальним процесом, котрий добряче набив оскому у
свій час. Але, як виявилось, що у тих, здавалось би, читаних-перечитаних
творах, я попропускала найцікавіші моменти, бо заакцентована була не туди і не
на те; а до чогось, можливо, визріла саме зараз. До того ж, і не обмежувались
зовсім оті класики тільки однією тематикою, а вирізнялись багатогранністю і в
житті, і у творчості. Тому такі перли там можна віднайти і так подивуватись і
вигадливим текстам, і карколомним
сюжетам, і незвичайним біографіям самих митців, що просто сил не буде
відірватись від отого захоплюючого інтригуючого чтива.
Ну геть як ото в нашого Ерудита Читайка, котрий віднедавна знайшов собі
прописку у читальній залі нашої бібліотеки. Улаштувався зручненько та й
насолоджується від душі гарними українськими книгами. Теж, напевне, надолужує
згаяне. Ой, не все ще він знає, хоча й увесь із книг мудрих любовно складений.
Але заглибився в той процес не на жарт. Тому й скриньку з собою чарівну
прихопив. Буде у ній особливо цінні думки зберігати. Можливо, й з нами
поділиться, а ми вже з Вами обов’язково).
Лілія Бондарук
Автор
виставки-інсталяції Ярощук Інна.
Фотографії
Марини Місюк
Немає коментарів:
Дописати коментар