Уявіть собі чоловіка, який
вважає всіх довкола ідіотами, чітко стежить за дотриманням правил паркування і
готовий влаштувати скандал через неправильно сортований сміттєпакет.
Знайомтеся, це Уве. Йому 59 років, він не любить людей, не вміє вести світські
розмови й понад усе хоче, щоб його залишили в спокої. Але за цим залізобетонним фасадом ховається серце неймовірної
сили.
Сьогодні у нашій постійній
рубриці #Читай_кіно ми говоримо про абсолютний бестселер шведського письменника
Фредрика Бакмана «Чоловік на ім'я Уве» та його дві блискучі екранні адаптації.
Книга: Чому її варто прочитати?
Книга Бакмана — це феномен. Вона
змусить вас сміятися вголос на одній сторінці й витирати сльози на наступній.
Бакман володіє суперсилою: він пише про прості речі — самотність, втрату,
сусідську взаємодопомогу та кохання — без пафосу, але так, що це пробирає до
мурашок. «Можна жити так, ніби все життя попереду, а можна просто жити».
Це історія про те, як один
затятий буркотун, сам того не бажаючи, стає ангелом-охоронцем для цілого
району. І про те, як важливо заглянути глибше, перш ніж засуджувати людину.
Кіно: Шведська душевність чи
голлівудський масштаб?
Цій історії так пощастило з
екранізаціями, що обрати найкращу — те ще завдання. Глядачам доступні два
чудових варіанти:
1. Шведський оригінал: «Чоловік
на ім'я Уве» (2015).
У головній ролі: Рольф Лассгорд.
Атмосфера: Справжня, автентична
скандинавська трагікомедія. Фільм ідеально передає суворий шведський колорит і
тонкий гумор книги. Стрічка отримала дві номінації на «Оскар» і завоювала серця
мільйонів. Рольф Лассгорд у ролі Уве — це стовідсоткове влучання в образ.
2. Голлівудський рімейк:
«Чоловік на ім'я Отто» (2022)
У головній ролі: Том Генкс.
Атмосфера: Американська
адаптація (тут головного героя звати Отто), яка вийшла більш м'якою, сонячною
та емоційною. Том Генкс у ролі чарівного буркотуна — це окремий вид мистецтва.
Фільм трохи більше зміщує акценти в бік сімейної драми, але залишається
неймовірно теплим.
🧐
Що спочатку: читати чи дивитися?
Наш вердикт: Спочатку відкрийте
книгу. Бакманівський внутрішній монолог Уве, його спогади про дружину Соню та
описи котячих мислей (так, кіт там — окремий повноцінний персонаж!) найкраще
сприймаються через текст. А вже потім вмикайте фільм: шведський — якщо хочете
ближче до оригіналу, або американський з Томом Генксом — якщо прагнете
затишного вечора під теплим пледом.
Ця історія — найкращі ліки від
осінньої хандри чи весняного спліну. Вона нагадує, що ніхто з нас не створений
для самотності.
Немає коментарів:
Дописати коментар