#Цікавинки з часопису "Країна". Зазим'я.

 

У центрі села Зазим’я окупаційна радянська влада встановила дерев’яний пам’ятник, а напередодні двадцятиліття жовтневого перевороту, 1936 р., – базальтовий. На його лицьовій стороні зробили напис: «Слава 99-ти чекістам-борцям за революцію, що загинули від рук зазимських бандитів-куркулів у 1920 році». Упродовж десятиліть пам’ятник був живим докором зазимцям, які наважилися дати бій радянській владі. Напис свідчив, що зайди-чекісти, які прийшли грабувати, були героями, а селяни-зазимці, які захищали свої домівки, – бандитами. 1994-го пам’ятник оновили й пом’якшили напис: «Вічна пам'ять 99-ти червоноармійцям, що загинули в боротьбі за радянську владу в 1920 році». У 2000-х напис кілька разів змінювали, востаннє після повномасштабного вторгнення: «Тут поховані 99 російських більшовицьких карателів чонівців, знищених зазимськими повстанцями-патріотами у травні 1920 р.».

     Торік керівництво зазимської ОТГ ініціювало процес ексгумації та перепоховання останків вохрівців. Однак під час пошукових робіт на початку травня цього року людських кісток не виявили. Це означає, що пам’ятник був встановлений не на похованні і мав пропагандистський характер. Нині пам’ятник демонтували.

     Часопис «Країна» (№ 9-10, 2025 р.) публікує матеріал про події, що відбувались 1920 р. у селі Зазим'я, що у Броварському районі на Київщині. Червона армія тоді вела бої з польсько-українськими військами, які наступали на Київ.

     У перших числах травня в село прибув невеликий загін червоноармійців чисельністю до 25 осіб на чолі з комісаром. Селян зібрали в центрі села на майдані. Комісар вимагав надати кінні підводи з їздовими для потреб червоної армії. Староста села, Євдоким Приходько (Хоменків), запропонував «гостям» пообідати, а тим часом селяни поховали коней в лісі та вільшині. Коли комісар зрозумів, що коней йому ніхто давати не збирається, він почав лаятися і погрожувати зброєю. Це і стало останньою краплею, яка переросла в нестримну лавину народного гніву.

     За радянської влади село Зазим'я продовжувало носити ярлик «бандитського». Попри антирелігійну пропаганду, комуністи так і не наважилися зруйнувати місцевий храм, збудований 1875 р. на кошти архієрея Павла Суботовського. Під час Другої світової війни всі найближчі села були спалені німецькими загарбниками. Село Зазим'я мінімально постраждало через те, що шкільний вчитель

німецької мови розповів німцям історію повстання 1920 р.

     Детальніше про героїзм жителів невеличкого села Зазим'я ви зможете дізнатись, завітавши до читальної зали Волинської обласної бібліотеки для юнацтва.