Бабин Яр – символ вічної скорботи.

 

Ранок 29-го. «На вулицях було незвично багато народу; усі кудись діловито поспішали з речами, - описував Анатолій Кузнєцов у романі-документі "Бабин Яр». - Ті, що від'їжджають, прощалися з сусідами, обіцяли писати, доручали їм квартири, речі, ключі". Якщо залишали сусідам ключі й просили доглянути за квартирою, то сподівалися повернутися. Передчуття близької смерті в переважної більшості не було.

«На вулиці Артема вже було суцільне стовпотворіння. Люди з вузлами, з колясками, різні двоколки, підводи, - продовжував Кузнєцов. - Серед вузлів і валіз лежали хворі, гронами сиділи діточки. Немовлят іноді везли по двоє, по троє в одній колясці…»

Пекло починалося…

Саме 29–30 вересня 1941 року в урочищі Бабин Яр у Києві відбулася одна з найбільших трагедій Другої світової війни. За два дні нацисти розстріляли тут майже 34 тисячі євреїв – мирних мешканців столиці, серед яких були жінки, діти та люди похилого віку. У наступні місяці Бабин Яр став місцем масових страт ромів, військовополонених, підпільників, пацієнтів психіатричної лікарні та багатьох інших.

За результатами розслідування спеціальної державної комісії, на Нюрнберзькому процесі 1946 року загальна кількість загиблих у Бабиному Яру за німецької окупації складає близько 100 тисяч осіб різних національностей і віросповідань. Бабин Яр став символом Голокосту в Україні, символом злочинів проти людяності та страшного свідчення того, до чого може призвести ненависть і нетерпимість.

Щороку, 29 вересня, Україна та весь світ схиляють голови в пам’ять про невинних жертв. Це день скорботи, день нагадування про цінність людського життя та відповідальність за мирне майбутнє.

Пам’ятати Бабин Яр – означає не дозволити повторитися подібним трагедіям.