Михайло Олексійович Сидоржевський народився у 1958 році на Житомирщині.
Закінчив Житомирський автошляховий технікум (1978), Київський університет імені Т. Г. Шевченка, факультет журналістики (1980–1985).
Журналістську кар'єру розпочав
кореспондентом у газеті «Комсомольська
зірка», м. Житомир (серпень 1985 — вересень
1986), пізніше завідувачем відділу
спорту (вересень 1986 — жовтень 1987) та відділу
листів і соціальних проблем (жовтень 1987 — жовтень
1990).
Працював також головним редактором
газет «Вільне слово», Житомир
(жовтень 1990 — серпень 1992) та «Самостійна Україна», м. Київ (серпень 1992 — серпень
1993).
З листопада 1993 по березень 1994 — референт
директора з питань преси, Житомирського домобудівного комбінату.
З березня 1994 по травень 1998 — директор
ТОВ «Прес-Форум», Житомир. З жовтня 1994 по грудень 1996 — головний
редактор газети «Прес-Форум».
З травня по жовтень 1998 —
завідувач відділу підприємництва і маркетинґу фундації ім. О. Ольжича та референт ОУН з питань преси.
З жовтня 1998 працював у редакції
газети «Українське слово»: заступник
головного редактора (жовтень — грудень 1998), до листопада 2000 — в. о.
головного редактора та головний редактор.
Працював головним редактором журналу
«Книжковий огляд», газети «Нація і держава»,
заступником головного редактора офіційної газети НСПУ «Літературної України» та її
головним редактором. Звільнився з цієї посади через конфлікт з очільником НСПУ В. Яворівським.
9 жовтня 2009 р. побачив світ перший номер нової «Української літературної газети», очолюваної
Михайлом Сидоржевським.
Депутат Житомирської міської і обласної рад (1990 — 1994).
Член Національної спілки
журналістів (з 1988).
Член Національної спілки
письменників (з 2005).
З лютого 2012 р. — секретар
Національної спілки письменників України, голова Київської міської організації
Національної спілки письменників України.
29 листопада 2014 р. обраний
головою Національної спілки письменників України.
М.
Сидоржевський автор книги поезій «Навпіл між обома світами» (2004), книг публіцистики «Здвиг»
(2005), «Туга за свободою» (2007), «Пам'ять нашого роду» (2013), «Час фарисеїв
і героїв» (2015), книги прози «Візерунки на пергаменті часу» (2021), книги
поезії українською і в перекладі на болгарську «Запрошення до подорожі» (2021),
краєзнавчого дослідження «Солотвин. З глибин минулого до наших днів» (2023),
книжки публіцистики "На межі світла і пітьми" (2024).
Михайло Олексійович – автор
численних публікацій у різноманітних виданнях на теми культури, політики, історії.
М. Сидоржевський – лауреат
багатьох Літературних премій та почесний доктор Українського державного
університету ім. М.П.Драгоманова, а ще він нагороджений орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира ІІІ
ступеня, відзнакою «Симон Петлюра.
Журналістика і Державність», «Медаллю Ґарета Джонса. Правда і Честь».
У часописі «Київ» (N 3-4, 2024 р.) опубліковано «Кілька сторінок з історії
мого рідного села» – більш ніж 500-сторінкової книжки Михайла Сидоржевського, яка
вийшла минулого року в столичному видавництві «Ліра-К».
«Задум написати книжку про
історію мого рідного Старого Солотвина, що на півдні Житомирщини, в
Бердичівському районі, виник порівняно недавно, хоча записувати спогади батьків
і старших людей я почав ще навчаючись на факультеті журналістики, – розповідає
автор у передмові. – Найбільше спогадів я записав від моїх батьків…Багато
записав під час розмов з Устимом Дмитренком. Крім того, у мене зберігся
видрукуваний машинопис його рукописної книжки «Виникнення села
Солотвина»…Зараз, у світлі нового етапу російсько-української війни, багато з
написаного ним сприймається по-іншому, ніж до ескалації війни, коли я писав і
власне майже повністю закінчив цю книжку. Але я вирішив не змінювати
«політичних» та «ідеологічних» моментів, лише подекуди додаючи свої коментарі.
Хай це будуть такі собі «документи епохи».
Завітайте до Волинської обласної
бібліотеки для юнацтва і погортайте сторінки часопису «Київ»!
Немає коментарів:
Дописати коментар