#Цікавинки_з_часопису_Дзвін. Василь Добрянський "Лілі".

     Василь Добрянський — український письменник, журналіст та політичний діяч (з березня 2003 р. по березень 2009 р. очолював Івано-Франківську обласну організацію НСПУ), член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України.

     Народився письменник 28 жовтня 1954 р. в селі Великі Трояни Ульяновського району Кіровоградської області. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка.

     Працював на різних журналістських посадах у редакціях обласних газет Івано-Франківщини. Фундатор і перший головний редактор літературного журналу «Перевал» (1991 р.). Автор збірок повістей, оповідань, статей, есеїв.

     Під псевдонімом Борис Крамер В.Добрянський видав детективні романи «Справа про страчений одяг», «Пернач полковника Вухналя», «Пастка на полоза», «Зламані сходи». Упродовж останнього року у видавництві «Фабула» вийшли дві книги відомого детективіста й автора ретророманів – «Жереб» та «Ніхто не скаже «Прощавай!».

     Василь Добрянський – дипломант і володар гран-прі – першої премії Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».

     Василь Васильович каже, що у школі добре писав твори про те, що хоче стати будівельником. Одного разу, коли на учнівських зборах щось обговорювали, вчителька попросила його написати про це у районну газету. Вона, певне, не просто так порадила. Замітку Добрянського опублікували і тоді світ юнака перевернувся. Пішли вірші, оповідання, етюди, нариси. А потім – факультет журналістики і робота в газетах.

     Першою нагородою Василя Добрянського був гонорар із районної газети — 7 карбованців 30 копійок. Хотів купити наручний годинник. Та вирішив по-іншому. Накупив гостинців для однокласників і всі разом втекли з уроку на річку… «А якщо серйозно, то нагороди для автора потрібні. Вони вказують, що він рухається у правильному напрямку. Це те, що мене гріє. Поміж іншими відзнаками я маю «Золотий пістоль» від Андрія Кокотюхи... Дехто хоче перевернути світ. Не менше. Я такої мети не ставлю. Я хочу, щоб мене читали. Хочу, щоб мерч жанрової літератури розвивався. Найголовніше у письменницькій роботі — дійти до читача, мати свою читацьку аудиторію», — каже Василь Васильович.

     «Коли почав писати детективи, – розповідає письменник, – мені здалося, що цей жанр вимагає твердого, знаєте, такого рішучого, прізвища. Там злочини, кров і убивства, погоні й переслідування. А моє прізвище м’яке. Добрянський. Хіба автор із цим прізвищем може написати щось жорстоке й круте? Ні, не може. Добрянський добрий. І тут я згадав, що мій улюблений письменник Ремарк відмовився від свого прізвища, бо воно йому теж не подобалося. Ну що ж, подумав я, Крамер добре звучить. І позичив прізвище у Ремарка.»

     Письменницька мрія Василя Добрянського – написати щось таке, що читатимуть і через 100 років. Гарна мрія, правда?..

    У NN 1-2 та 3-4 часопису «Дзвін» за 2022 рік опубліковано роман письменника «Лілі». Чекаємо Вас у читальній залі Волинської обласної бібліотеки для юнацтва! Приходьте та пориньте у творчість Василя Добрянського!

#Цікавинки_з_часопису #Дзвін