#Літературні подорожі. Барселона Антоніо Гауді. Частина 3: Casa Mila.

 

Ми продовжуємо нашу літературну подорож Барселоною сторінками роману Дена Брауна «Джерело». Сьогодні об’єктом нашої літературної екскурсії буде Casa Mila (Будинок Міла), котрий  є одним із шедеврів архітектури в столиці Каталонії, створеним Антоніо Гауді в 1906-1910 роках. Це останнє завершене творіння великого майстра. Після закінчення роботи він занурився в будівництво Храму Святого Сімейства, відмовившись від будь-яких інших проектів.

Про Casa Mila Ден Браун розповідає нам у розділах 51 і 52 роману: «Каса Міла, яка височить подібно до скелястої гори на розі Каррер де Провенса і Пасседж де Ґрасія, — шедевр Ґауді 1906 року, наполовину житловий будинок, наполовину вічна пам’ятка мистецтва. Дев’ятиповерхова споруда, яку Ґауді задумав як нескінченно криволінійну, з першого погляду впізнається за вигинистим фасадом з пісковику. Заокруглені хвилясті балкони й гнучка геометрія надають будинку органічного вигляду, неначе тисячолітнє вивітрювання утворило ці вигини й западини, як у пустельному каньйоні.

Хоча спочатку мешканці поблизьких кварталів цуралися такого шокового модернізму, Каса Міла здобула найвищу похвалу критиків і швидко стала однією з архітектурних перлин Барселони. Тридцять років Пер Міла, промисловець, який замовив цей будинок, мешкав там із дружиною у великих головних апартаментах, а решту двадцять квартир здавав. Донині Каса Міла на Пасседж де Ґрасія, 92 є однією з найбільш ексклюзивних і омріяних адрес Іспанії.

М’яко підсвічена знизу Каса Міла зі світлого шорсткого вапняку, з довгастими балконами, помітно вирізнялася на тлі прямокутних сусідів — немов прекрасний корал винесло хвилею на берег, усипаний шматками шлакоблоку.

Каса Міла збудована у формі дещо зігнутого знака нескінченності — лінії, що, закрутившись, хапає себе за хвіст і утворює два вигнуті провалля, які пронизують будівлю наскрізь. Кожен із цих повітряних колодязів неправильної, немовби трохи зім’ятої форми має глибину майже тридцять метрів, а згори вони нагадують дві величезні кухонні раковини на даху будівлі.

З того місця, де Ленґдон стояв на дні вужчого з двох дворів-колодязів, краєвид угору відкривався страшнуватий: професор наче перебував у горлі велетенської тварини.

Кам’яна підлога під ногами Ленґдона була похила й нерівна. Угору закручувалися гвинтові сходи, і складна форма кованого поруччя на них нагадувала будову морської губки. Невеликі джунглі з витких рослин і лапатих пальм буяли над поруччям, немовби готові вихлюпнутися за їхні межі й заповнити весь двір.

«Жива архітектура!» — подумав Ленґдон, дивуючись тому, що Ґауді вдалося надати своєму творінню майже біологічного вигляду.

Погляд Ленґдона рухався вгору, стінами «провалля», де ділянки брунатної і зеленої плитки чергувалися з неяскравими фресками, на яких зображені рослини й квіти: усе це неначе росло на очах у бік довгастого клаптика нічного неба».

Ще декілька відомостей про Casa Milà  .

Будинок Міла більш відомий під прізвиськом "Ла Педрера" (La Pedrera) - "Каменярня".

Будівництво Каса Міла не було закінчено повністю через суперечки з інвестором. Попри це будівля повсюдно вважається найкращим витвором Гауді, в якому він повністю реалізував плоди свого досвіду.

Будинок Міла, котрий колись не переміг навіть на муніципальному конкурсі на кращий будинок року, в 1984 році став першою із споруд XX століття, яка була включена до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

 

#літературніПодорожі