8-9 травня Україна традиційно
вшановує День пам’яті та примирення і ось уже 75-ий День перемоги над нацизмом у
Другій світовій війні.
Ця війна значно вплинула на долю людства. Розпочавшись
в перший день осені 1939 р. з попередньої злочинної змови керівництва двох країн-агресорів
- фашистської Німеччини та більшовицько-комуністичного Радянського Союзу – вона
тривала довгих 6 років. Друга світова пронеслася над величезними територіями Європи,
Азії та Африки. У вогнище війни було втягнуто 61 країну, 80% населення земної кулі,
а воєнні дії відбувалися на території 40 держав. Загальне число загиблих під час
Другої світової складає близько 65-70 млн. осіб, не говорячи вже про поранених і
тих, хто зник безвісти. Лихо і страждання, що їх пережили люди, незмірні. Війна
нагадує про себе тисячами обелісків та братських могил. Вони - святиня нашої пам’яті.
Того вікопомного вересневого дня гітлерівська
Німеччина напала на мирну Польську Республіку, до складу якої на той час входили
західноукраїнські землі… Ця іскра швидко перетворювалась у світову пожежу. Саме
бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших міст війна розпочалася
і для України, адже сотні тисяч українців брали участь у двобої з вермахтом у складі
Війська Польського. А вже 17 вересня 1939 року радянська сталінська імперія під
лицемірним приводом порятунку Західної України від німецьких фашистів кинулася й
собі звіряче шматувати Польщу. Тисячі українців взяли участь у вторгненні на територію
Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, в запеклих битвах у Фінляндії та
в захопленні Бессарабії і Північної Буковини. Українці Волині, Галичини, Західного
Полісся, Північної Буковини і Бессарабії в перші роки війни на власному досвіді
відчули прискорені заходи радянізації, які обернулися десятками тисяч розстріляних,
сотнями тисяч депортованих і арештованих.
Побоюючись подальшого наступу Червоної Армії,
Гітлер ударив першим. Сталося це недільного ранку 22 червня 1941 року. Після вторгнення
військ Німеччини та її союзників на територію СРСР у вогняному смерчі Другої світової
війни запалала вся Україна…Уже в перший день нападу фашистські винищувачі скидали
бомби на Київ. Тисячі киян пішли до лав Червоної армії. На початку липня у місті
було створено 13 винищувальних батальйонів та 19 загонів народного ополчення загальною
кількістю 33 тис. чол. У будівництві оборонних рубежів навколо Києва брало участь
близько 160 тис. жителів міста. 7 липня почалася його оборона. Спроба фашистів раптовим
ударом захопити столицю не вдалася. Під Києвом ворог втратив майже 100 тис. чол.
Оборона столиці України тривала понад 70 днів. Для порівняння: Данія захищалась
від фашистського нашестя лише 1 день, Бельгія – 19, Франція – 44 дні, Норвегія –
2 місяці. Всього ж на українських землях війна тривала 1225 днів і ночей - з 22
червня 1941 року по 28 жовтня 1944 року.
Вона залишила по собі страшні сліди. Адже в руїни
та згарища тільки на території України було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл,
а 334 населені пункти були спалені фашистами вщент разом зі всіма мешканцями. Так,
на Волині від рук німецьких загарбників постраждало село Кортеліси та майже три
тисячі його жителів. Знищення ж української Корюківки на Чернігівщині стало наймасштабнішою
в Європі каральною операцією гітлерівців у часи Другої світової. За кількістю жертв
вона в десятки разів перебільшує злочини нацистів у білоруській Хатині, чеському
Лідице і французькому Орадурі. За 2 дні із 1300 будинків були спалені 1290, розстріляно
і спалено майже 7 тисяч мешканців містечка…
2010 року російський президент Володимир Путін
заявив, що СРСР переміг би Гітлера без України. Нібито 70 відсотків втрат припадають
на РРФСР. Такі заяви не витримують критики. У складі військ Південно-Західного фронту
українці становили до 50 % бійців. Загальна кількість осіб, мобілізованих за роки
війни з України до радянських Збройних сил – майже 7 мільйонів. Кожен другий з них
загинув, а кожен другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом. Близько 2,5
млн. українців нагородили орденами й медалями. 2072 – отримали звання Героя Радянського
Союзу, 32 українці отримали це звання двічі, Іван Кожедуб – тричі. Багато були на
керівних посадах в армії.
Україна заплатила велику ціну за роки окупації
німцями. Під час відступу Сталін використав тактику випаленої землі. Вивезли багато
підприємств і 500 тисяч робітників, які працювали в тилу, наукові кадри. Підрахунки
вели не за територіальним принципом, а за етнічною ознакою. Це зменшувало частку
українців та представників інших народів. Так Путін отримав свої 70 відсотків.
Українці та вихідці з України перебували також
у військових з’єднаннях Польщі (120 тисяч), США (до 80 тисяч), Канади (до 45 тисяч),
Великої Британії. Крім того, до 5 тисяч українців захищали Францію у лавах Іноземного
легіону. Після капітуляції прем’єр-міністра Анрі Петена у червні 1940 року в країні
розгорнувся рух опору німецьким загарбникам. На боці французьких партизанів воювали
українці звідусіль. Серед них – представники передвоєнної еміграції, наприклад,
командир загону Осип Круковський. Були також радянські військовополонені і дезертири
з військових частин на німецькій службі. Червоноармієць Василь Порик з Вінничини
сформував власний партизанський підрозділ. Канадський пілот Пітер Дмитрук став партизаном
після того, як в небі над окупованою країною підбили його літак. Обидва, Порик і
Дмитрук, героїчно загинули. Задіяні німцями для боротьби з французькими партизанами
українські поліцейські цілими підрозділами переходили на бік сил опору. У 1944 році
з них було створено два партизанські батальйони: імені Тараса Шевченка та імені
Івана Богуна. Також варто пам'ятати про єдину Українську повстанську армію, яка
боролася за незалежність і самостійність України в часи Другої світової.
8 травня 1945 року набув чинності Акт про капітуляцію
Німеччини. Але для наших земляків воєнні дії не припинилися, а продовжувалися щонайменше
до 2 вересня 1945 року, коли на борту американського лінкора “Міссурі” було підписано
Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією
та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант
Кузьма Дерев’янко.
Отже, говорячи про Другу світову війну та перемогу
над фашистською Німеччиною ми не маємо права забувати про загиблих солдатів, випалені
села, покалічені долі. Як частина СРСР, українці опинились у ситуації, коли не могли
вирішувати власну долю і не мали важелів впливу. Це трагедія, бо наші люди опинилися
по різні боки фронту, в різних арміях. Тому слід пам'ятати, що «у своїй хаті своя
правда й воля». Доки маємо державу – ми суб'єкти міжнародної політики, а не об'єкти.
Варто подорослішати й не захоплюватися атмосферою парадів, щоб не підміняти вшановування
полеглих помпезним шоу. Війна – це смерть, голод, сироти, інваліди та розруха. А
радянська влада, на жаль, воліла не згадувати про це.
Та попри все історія кожного окремого українця
чи українки, які воювали в Червоній армії, УПА, Війську Польському, Французьких,
Британських, Канадських збройних силах та армії США – це історія мужності й самопосвяти
в ім’я спільної перемоги над агресором.
Відеоісторії
про декількох з них пропонуємо Вашій увазі:
Амет-Хан Султан – кримський татарин, льотчик-винищувач.
Збив 30 літаків противника особисто і ще 19 у групових боях. Двічі Герой Радянського
Союзу. З гордістю відкрито називає себе кримським татарином.
Євген Березняк – уродженець
Дніпропетровська, ветеран Другої світової війни. Рятівник Кракова, Герой України.
Став прототипом головного героя роману «Майор Вихор».
Петро Дмитрук - канадієць українського
походження, льотчик бомбардувальника. Був збитий в небі над Францією, але вижив
і приєднався до французького руху опору. Загинув у боротьбі з окупантами. Нагороджений
Військовим Хрестом Франції.
Галина Кузьменко – “Надя”. Уродженка Чернігівщини.
Мати померла під час Голодомору, батько загинув у таборах. До німецької окупації
мешкала на Донеччині. Під час війни приєдналася до підпілля ОУН, стала кулеметницею.
Згодом опинилася в УПА в Карпатах. Була захоплена радянськими каральними органами.
Пройшла тортури і ГУЛАГ.
Михайло Стренк - родом із Лемківщини,
сержант Корпусу морської піхоти США, учасник бойових дій в Азіатсько-Тихоокеанському
регіоні під час Другої світової війни. Був серед шести військовослужбовців, які
підняли прапор США над островом Іодзіма. Загинув у бою.
При виробництві роликів використані матеріали
Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного,
Архіву кінохроніки “British Pathé” (Великобританія), Кримського телеканалу ATR,
Телеканалу 1+1, Телеканалу Еспресо TV, Меморіального комплексу «Національний
музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років».
Немає коментарів:
Дописати коментар