вівторок, 20 листопада 2018 р.

«Чарівник слова І. С. Нечуй-Левицький»

       А чи знали ви, що улюблені в народі герої комедії Михайла Старицького «За двома зайцями» насправді є трішки переробленими персонажами пєси «На Кожумяках», автором котрої був дуже талановитий літератор Іван Нечуй-Левицький? А про те, що був він по натурі типовою, описаною А. Чеховим  «людиною у футлярі» зі своєрідними дивацтвами і з відповідними думками на кшталт: одруження – то надто серйозний крок, котрого він так і не зробив. Напевне що ні, бо через сто років після його смерті пересічна читаюча публіка навряд-чи переймається такими питаннями. Втім, навіть його сучасники довго не здогадувались, що хворобливий, педантичний, непоказний викладач російської словесності Іван Семенович Левицький насправді і є отим потужним, сміливим, яскравим українським письменником Іваном Нечуєм-Левицьким, творами котрого зачитувались, котрого невпинно цитували, яким надихались і захоплювались вдячні співвітчизники. І тепер, у 180-ий рік від дня його появи на цей світ, жоден написаний ним рядочок не потьмянів і не втратив актуальності, бо, хоча часи й змінилися і ми з вами живемо в зовсім інших декораціях, але люди, їх проблеми та стосунки лишились такими-ж...
          Саме про це та багото інше і вели ми мову  на літературно-музичному вечорі «Чарівник слова І. С. Нечуй-Левицький», присвяченому 180-ії річниці від дня його народження, котрий відбувся 16-го листопада у Волинському обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Проте, завше ліпше хоча-б один раз побачити, аніж кільканадцять разів почути. А ще краще – відчути, поринути у відповідну атмосферу, що й, власне, відбулося, бо юні ліцеїсти, то не тільки розумна та фізично-активна молодь, а й неабиякі актори, що було не раз уже ними доведено за багато років співпраці з цим навчально-освітнім закладом. Стильних ведучих постійно змінювали театралізовані дійства і з уже вищезгаданих «На Кожум’яках», і з беззаперечного хіта української сцени «Кайдашева сім’я», і з менш відомих широкому загалу, але не менш вартісних «Хмар». Юних лицедіїв і зустрічали, і сприймали шквалом овацій глядачі, котрих було не менше, аніж 400 осіб – майже увесь учнівський та викладацький склад ліцею. Там було усе: прекрасно підібрані костюми, чудова дикція, щире та безпосереднє виконання і навіть подекуди оригінальне прочитання здавалось би, добре знайомих слів. Зізнатись, я навіть на якусь хвильку закохалась у хлопця, котрий зображав Калімері (Влад Яцун)  у «Хмарах», бо слова його були на диво правдивими та пристрасними; а Кайдашиха у виконанні харизматичної Наталі Кукави була на стільки колоритною та переконливою, що я насправді увірувала, що то не просто мила юнка переодяглася для ролі, а насправді вредна підстаркувата тьотка-свекруха дошкуляє молодій норовливій невістці...
       Нехай уже вибачають інші задіяні дійові особи та виконавці, бо текстові рамки обмежують у тому, аби назвати усіх. Але настрій, котрий вони подарували, був зі мною усі вихідні, та й нині ще не залишив повністю. Для того, власне, ми й робимо ось такі спільні проекти – аби дарувати одне одному радість, насолоджуватись соковитим словом, пробуджувати бажання взнати щось нове чи перечитати та переосмислити давно знайоме. До речі, я ось прочитала-таки «Хмари» і вкотре прийшла до висновку, що над СПРАВЖНЬОЮ літературою час не має влади і Нечуй-Левицький – то не нудний класик з хрестоматії, а класний та сучасний український письменник, який вартий того, аби про нього згадували не тільки до чергової ювілейної дати, а просто так, під чайок, під теплим пледом, на потребу душіJ

                                                                                                             Лілія  Бондарук.












                                   
                                       

Немає коментарів:

Дописати коментар