«Локальна
історія» —
науково-дослідницький історичний проєкт, започаткований у 2013 р.
Історія створення проєкту
Метою проєкту «Локальна історія», який
реалізовувався Українською Галицькою Асамблеєю, було
дослідження минулого крізь призму окремих місцевостей. Стартував він у 2013 р., але коло істориків, що співпрацюють,
сформувалось ще у 2010-х р р. Тоді почали знімати перші якісні документальні
фільми в Україні —
«Золотий вересень», «Срібна земля», «Легіон — Хроніки УГА» режисера Тараса Химича. Всі ці
фільми були побудовані на матеріалах усної історії, свідченнях
очевидців.
Прийшло розуміння того, що більшість старших людей
помирають і їх спогади не є зафіксованими. Наприкінці 2013 р. розпочалась волонтерська
робота — запис відеоінтерв'ю з учасниками та очевидцями подій ХХ століття,
збір родинних світлин, «оцифровування» документів і світлин та
верифікація людей, зображених на них. На кінець 2018 р. команда проєкту
записала спогади понад 5000 осіб, зібрала понад 30 000 світлин з родинних
архівів.
Місія проєкту «Локальна історія» була первинно
рятівною, команда рятувала те, що зникало — спогади живих свідків подій.
Основною цінністю команди проєкту є українська
ідентичність. Це те, заради чого треба знати та розуміти минуле. Це сміливість
руйнувати стереотипи та усталені міфи, породжені не лише окупаційними владами,
а й окупованим суспільством.
Архів «Жива історія»
Архів «Жива історія» складається з усноісторичних
свідчень, зібраних протягом 7 років польових експедицій. Налічує понад 6000
спогадів очевидців та понад 35 000 світлин та документів з особистих колекцій
респондентів. Усноісторичні дослідження проводились в містах, містечках та
селах Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Тернопільської та
Волинської областей.
Результати досліджень були оформлені у мандрівні
виставки, які неодноразово експонувались в численних населених пунктах: селах та містах Перемишлянського
та Радехівського
районів Львівської області, селі Романівка Теребовлянського району Тернопільської області і селі
Улюч (тепер у складі Польщі) та інших.
На Youtube-каналі «Локальної історії» розміщено майже 3,5 тис. уривків
усноісторичних спогадів очевидців. Щодня на Youtube-каналі та на сторінці
проєкту у Facebook з'являються нові свідчення, відеоспогади та давні світлини
респондентів.
Наразі планується створення
дочірнього сайту «Жива історія», що має вміщувати біограми респондентів, уривки
зі спогадів та архів давніх світлин з особистих архівів.
Журнал «Локальна історія»
У 2018 р. зародилась
ідея створення першого в Україні україномовного журналу про українську історію
науково-популярного спрямування. Журналу, де був би збережений баланс між
академічною історією та історією, написаною доступною та цікавою мовою. Метою
створення журналу було дати суспільству зрозумілий та якісний продукт, який
би показував, чому історія важлива, чому вона актуальна сьогодні та як може
бути використана для проєкцій на майбутнє.
Так в листопаді
2018 р. побачив
світ перший в Україні науково-популярний глянець «Локальна історія», журнал виходить
щомісячно. Презентація
першого номеру журналу відбулась у Львові 11 жовтня
2018 р.
Журнал «Локальна історія» — це перший та єдиний глянцевий науково-популярний
журнал про українську історію. Виходить друком з листопада 2018 року. Головний
редактор журналу — Віталій Ляска.
Видання позиціонується як платформа
для істориків, журналістів, культурологів та літераторів. Кожен номер має
резонування з сьогочасним. Номери переважно тематичні — третина
номеру присвячена тій чи іншій проблематиці. Зокрема номери за 2020 р. були
присвячені темі Донбасу, історії українських євреїв, смерті в українській
історії, Чорнобильській трагедії, українському кіно та ролі води в історії
України.
Журнал має рубрикації — історичні
статті, матеріали журналістів, зокрема репортажі, історико-художні репортажі,
інтерв'ю з відомими особистостями, розмови з істориками та інтелектуалами. Майже
в кожному випуску є рубрика «Наші», де висвітлюються історії успіхів українців як на
Батьківщині, так і за її межами.
Для журналу записані десятки
інтерв'ю — з Сергієм Жаданом, Мустафою Джемілєвим, Сергієм
Плохієм, Ахтемом
Сеітаблаєвим, Тімоті Снайдером, режисеркою
фільму «Ціна правди» Аґнєшкою Голланд,
українським режисером Мирославом Слабошпицьким, Мартіном Поллаком та багатьма
іншими.
Матеріали, ілюстрації,
комікси та дизайн для журналу створюють українські історики, журналісти,
письменники, художники та фотографи.
В липні 2019 р. стартував відеопроєкт «Без Брому з Віталієм Ляскою» — цикл інтерв'ю про історію. Наприкінці
2019 р. проєкт
запустив історичну онлайнову платформу — localhistory.org.ua.
Безумовно, знання власної історії є необхідною запорукою формування та
зміцнення української ідентичності.
За 7,5 років існування вийшло з друку понад 90
номерів часопису, до журналу приєдналися тисячі читачів, а сукупний наклад «Локальної історії» перевищив 200 тисяч примірників. Теми номерів стали
глибшими й ґрунтовнішими, істотно розширилося коло авторів та географія
історій. З нішевого медіа «Локальна
історія» поступово перетворилася на середовище для
спокійного осмислення минулого поза міфами та стереотипами.
Видавництво
«Локальна історія»
У квітні 2024 р. «Локальна історія» анонсувала
створення власного видавництва і дебютувала з першою книгою Ірини
Пустиннікової «Карпати.
Коротка історія мандрів».
Головний редактор Віталій Ляска зазначає,
що ідея запуску видавництва в команді визрівала давно. Офіційно його
зареєстрували восени 2023-го. За цей час
редакція встигла укласти угоди з українськими істориками й письменниками,
провести перемовини із світовими видавництвами — Єльським та Прінстонським університетами,
The Wylie Agency, PEW Literary, агентством Беати Стасінської та іншими.

Немає коментарів:
Дописати коментар