У часописі «Всесвіт»
(№ 5-8, 2025 р.) опубліковано твір французького письменника, поета, перекладача, ключової постаті романтизму Жерара де Нерваля «Сільві».
Народившись в Парижі в 1808 р., Жерар де
Нерваль (справжнє ім’я – Жерар Лабрюні) був сином
лікаря-ад’ютанта, що служив в
наполеонівській армії. Він не знав своєї матері, яка померла в Сілезії, коли
супроводжувала свого чоловіка. Виховувався Жерар двоюрідним дідом Антуаном Буше
в Мортфонтені, в краю Валуа. Пейзажі, легенди та враження краю глибоко відіб’ються
в серці цієї чутливої дитини, змушеної уявляти матір, як образ із мрії.
У 1822–1826 р.р. навчався
у паризькому коледжі Карла Великого разом з Т. Готьє, та екзамен на ступінь бакалавра склав лише 1829-го. В цей час він входить в
коло літературної богеми, про що і напише у творах «Малі замки Богемії» (1853)
та «Галантна богема» (1855). Його вабить німецька література: з 1828-го Жерар
де Нерваль починає перекладати «Фауста» Гете, захоплюється «Фантастичними
оповіданнями» Гофмана та й сам пише напівфантастичне й напівгумористичне
оповідання «Рука слави» (1832).
У 1836 р. Нерваль закохується в
актрису Женні Колон. Ця нещаслива пристрасть матиме для нього жахливі наслідки.
Вона похитне розум Жерара, позначивши те, що він назвав «витік мрії в реальне
життя» («Аурелія»). В 1841 р., вперше
постраждавши від душевних розладів, Жерар де Нерваль має лікуватись в
психіатричній лікарні. Він віднаходить сили, а під час подорожі на Схід (1843)
починає захоплюватись міфологією та античними містеріями, усіма езотеричними
культурами, що надихались вірою в перевтілення душ.
В 1851 р. Жерар де Нерваль
проходить крізь нову кризу та розуміє, що його душевне здоров’я знаходиться під
загрозою. Захоплений містичними ідеями, він страждає від комплексу провини,
відчуваючи себе винним у чомусь неясно визначеному й тяжкому, що він має
спокутувати. Християнська ідея спокути змішується в його розумі з давніми
міфами, які оповідають про очищення душ.
Нерваль знову проходить
лікування, а в проміжках між хворобою пише свої найвизначніші твори. «Лореляй»,
«Жовтневі ночі» (1852), пізніше – «Сільві» (про дорогий йому край Валуа), що
згодом увійшов до збірки новел «Доньки вогню» (1854).
«Сільві» дивовижним способом
зберігає рівновагу між простими радощами реального життя та захопленням, що
розвинулось завдяки мрії. Жерар розривається між ніжністю до Сільві – ласкавої
супутниці його дитинства, та таємничим захопленням Адріенною, яка змішується з
Орелі-Женні Колон. Це – «поема спогадів та прощання» (за Клебером Еденсом):
спогад про молодість, про Валуа, про просте й тихе життя, це прощання з тихим,
ледь побаченим щастям. Магічна звабливість Адріенни виявляється сильнішою, і
Нерваль іде, щоб загубитись у світі мрій.
Січневим ранком 1855 р. Жерара
де Нерваля було знайдено повішеним на вулиці Старого Ліхтаря в центрі Парижа.
Ця трагічна смерть залишається оповитою таємницями, хоча все змушує вірити в
те, що нещасний сам вкоротив собі життя.
Творчість письменника була належно
оцінена лише у 20 ст., він посів почесне місце серед провідних постатей французького
романтизму. Вірші Жерара де Нерваля здійснили переворот у поезії, наблизили її
до поетичних форм 20 ст. Філософія його прозових творів привертає постійний
інтерес. Нерваля вважали своєю предтечею сюрреалісти, символісти,
екзистенціалісти. Його твори високо оцінювали М. Пруст, А. Бретон, А. Арто, У. Еко. Письменник Г. Міллер вважав Нерваля «надзвичайним французьким
поетом» і взірцевим перекладачем.
Українською мовою окремі вірші Нерваля переклали М. Драй-Хмара, Д. Павличко, Є. Кононенко, Ю. Бедрик, І. Андрущенко, В. Ткаченко, М. Литвинець, О.
Мокровольський, М. Терещенко.
Часопис уже чекає на свого
читача у читальній залі Волинської обласної бібліотеки для юнацтва.
Немає коментарів:
Дописати коментар