#Цікавинки з часопису "Локальна історія". Шістдесятники.

 

    14 травня 1962 року в київському Жовтневому палаці відбувся вечір пам’яті Леся Курбаса. У залі були присутні актор Мар’ян Крушельницький, актриса й Курбасова дружина Валентина Чистякова, актриса Наталія Ужвій і Анатоль Петрицький, який деякий час працював головним художником курбасового «Молодого театру» в Києві, тобто ті, хто знав митця, жив та працював із ним та кому пощастило вижити. Зачитували телеграми-привітання від багатьох знайомих режисера, а Гнат Юра записав привітання на плівку, попри його складну особисту історію з Курбасом. Портрет режисера, який встановили біля входу до зали, потопав у квітах.

     Подію організував юний режисер Лесь Танюк і Клуб творчої молоді «Сучасник», який він очолював. Той вечір пов’язав два покоління яскравої української інтелігенції – Розстріляного відродження і шістдесятників.

     Тоді Лесь Танюк навчався в Київському театральному інституті ім. Карпенка-Карого. Саме Мар’ян Крушельницький, актор і режисер, учасник театру «Березіль», який був одним із його вчителів, став однією з перших ланок, що поєднали шістдесятників із міжвоєнним поколінням. Поступово таких зв’язків з’являлося все більше.

    Додому поверталися в’язні радянських таборів, яких реабілітували під час хрущовської відлиги. Поступово, хай і в деяких рамках, шістдесятники ознайомлювались зі спадком Розстріляного відродження. Почуття історичної кривди, яке мали молоді люди, перетворювалось на відчуття відповідальности «за тих, розстріляних», як писав у своєму щоденнику Лесь Танюк. А Василь Стус у листі до Андрія Малишка відверто писав: «Скільки їх загинуло в 1930-ті роки, а ми, їх нащадки, ллємо пізні сльози співчуття і уже марно обурюємось».

  №7 часопису «Локальна історія» за 2024 рік присвячений шістдесятникам. У ньому, окрім матерілу «Спадкоємці Розстріляного відродження», ви зможете прочитати ще дуже багато цікавого про події, що відбувались в українському суспільстві у 60-і роки минулого сторіччя, а також про людей, які усім своїм життям доводили відданість своїй країні. Адже, шістдесятники пройшли певну еволюцію поглядів: від бажання реформувати СРСР і грати за прописаними в законодавстві правилами до цілковитої антирадянщини. Національне питання вийшло на перший план. Шістдесятники зароджувалися як мистецький рух. Та коли їхнє мистецтво почали руйнувати, а твори перестали видавати, боротьба поступово стала політично спрямованою.

     Отож чекатимемо на Вас у читальній залі Волинської обласної бібліотеки для юнацтва!