#День_пам’яті_Кіборгів «Бетон не витримав – витримали люди»

 

«…я нє знаю, кто там сідіт, но ета нє люді – ета КІБАРГІ», – так закінчується доволі брутальна цитата одного з диниеровських бойовиків і це той рідкісний випадок, коли відрухово накинута ворогом наличка змінює сутність звичного слова, до якого більшість з нас була байдужою і яке відтоді стало для нас розпізнавальною відзнакою для тих нескорених, хто з 26 травня 2014 по 23 січня 2015 героїчно боронив Донецьке летовище. І в це слово, КІБОРГИ, були вже вкладені зовсім інші смисли, ніж воно первісно мало у своїй основі. Непритомні називали їх ще «амєріканскій спєцназ», бо їм, непритомним, було вкрай важко втямити, за що та навіщо було те робити, який був у тому глибинний сенс… Пропоную Вам, товариство, роздуми з цього приводу одного з усього кількох бійців, які боронили метеостанцію: «Сенс тримати Донецький аеропорт, з моєї точки зору, це нескореність українського духу і тут ми виконали свою функцію. Чи потрібно було його тримати зі стратегічної точки зору? Можливо, так, але тоді потрібно було зовсім по іншому керувати нашому військовому керівництву. Адже це був чудовий плацдарм для входу в Донецьк, де на початку було доволі багато українських сил. Але просто був потрібен наказ, але цього наказу не було. Фактичний наказ був сидіти і нехай тут вас розстрілює російська артилерія». Коментарі тут, гадаю, зайві…

Але, всупереч усьому, майже дев’ять місяців тривала оборона Донецького летовища, а, насправді – оборона нашої з Вам самостійности, оборона нашого мирного життя. І закінчилася ця битва тільки тоді, коли впала бетонна стіна нового терміналу. Як потім красиво сказали журналісти: «Бетон не витримав – витримали люди». Так, люди виявилися міцнішим за  бетонні стіни, бо навіть після цього на території летовища ще зоставалися українські бійці. Вони утримували позицію «Пожарка» у пожежному депо, що було між терміналом і диспетчерською вежею летовища. Останній кіборг, який вийшов з уже абсолютно зруйнованого  Донецького аеропорту, був боєць дев’яностого аеромобільного батальйону з позивним «Флай». І закінчити цей коротенький допис я хочу цитатою ще одного учасника тих подій: «Ми не вживали алкоголю, ми не вживали психотропних засобів – адреналіну та злості вистачало». Зверніть увагу, товариство, на це природне поняття «злості» від Кіборгів – саме це потрібно нам нині, щоб успішно бити ворога і на фронті, і в запіллі. Слава Нації! Смерть ворогам!